УКРАЇНСЬКА АРХІТЕКТУРА кін. 18- перш. пол. 19 СТОЛІТТЯ

УКРАЇНСЬКА АРХІТЕКТУРА кін. 18- перш. пол. 19 СТОЛІТТЯ

План лекції:

1.      Класицизм в українській мурованій архітектурі.

2.      Палацові комплекси.

3.      Садибно-паркові комплекси „Софіївка” та Олександрія.

4.      Містобудування.

Література:

1. Дерлеменко Є. Осінь у Софіївці. – К., 1990.
2. Історія українського мистецтва. Т 3. – К., 2008.
3. Крвавич Д.П., Овсійчук В.А., Черепанова С.О. Українське мистецтво: Навч. посібн.: 3 ч. – Львів, 2005.
4. Овсійчук В. Класицизм і романтизм в українському мистецтві. – К., 2001

Зміст лекції:

Культурно-історичні зміни знайшли своє яскраве відтворення в архітектурі.

Малий палац («Офіцина»)у Млинові. Головний вхід

 Активне впровадження класицизму на українській землі здійснювалось через три великі центри: Петербург, Варшаву, Відень. Вплив Петербурга позначився на архітектурі Києва, Лівобережжя, Слобожанщини, спорудженні грандіозних громадських будівель і палаців.

            До раннього класицизму належить флігель садиби у Млинові поблизу Дубно (1780; архітектор Є.І. Лрегер). 

     На теренах Поділля привертає увагу низка палацових комплексів Тернопільщини. До ранньої фази класицизму належать палаци у селах Плотич і Вишневець, датовані 1720 p., які неодноразово перебудовувалися, починаючи з кінця XVIII і впродовж наступних століть. Палаци мальовничо розташовані на пагорбах над річками. Вишневецький комплекс збудований на території старого замку, який був вщент зруйнований (1705). Палац складався з центральної двоповерхової споруди, відкритої портиками у бік річки, двору та двох флігелів, що згодом при перебудовах об'єднались у симетричну П-подібну композицію з осьовими та кутовими ризалітами.

Вишнівецький палац

       На Поділлі, далі на схід (території теперішніх Хмельницької та Вінницької областей), палацове будівництво було набагато активнішим. Для творів класицизму на цьому терені палац у Тульчині має велике значення. Спорудження палацу стало відправною точкою розвитку класицизму. Збудовано палац у 1775-1782 pp., бічні крила-флігелі з'явилися пізніше. Ансамбль вміщував галереї, якими з'єднувався палац з флігелями,  театр, стайні, манеж, величезні господарські будинки, а також зведені напроти палацу через площу костел і домініканський монастир — у класичному стилі. Ансамбль завершував величезний ландшафтний парк, закладений водночас із будівництвом садиби, в поширеному тоді англійському стилі.

Палац Потоцьких у Тульчині - найбільший в Україні

            Окремі палаци проектувались із обов'язковим високомистецьким парковим оточенням, що підкреслювало красу класицистичної архітектури. Тут діяв контраст симетрії й асиметрії, порядку та природної стихії.      

     Уславлена впорядкована французька система, що яскраво виражена у класичних парках Ленотра (Версаль), не заохочувалась. Поверненню до ландшафтних парків значною мірою сприяла сентиментальна течія, поширена у художній культурі доби Просвітництва. Сентименталізм спирався на почуття, а класицизм — на логічне мислення, разом творячи раціонально-ірраціональний симбіоз, що вирізнявся винятковою духовною повнотою і естетичною зразковістю, близькою до античних норм. Очевидно, таке радикальне протиставлення поєднувало теоретичне обґрунтування і практику паркового мистецтва Англії. Для таких паркових композицій характерне наповнення античними мотивами: храми, тріумфальні арки, акведуки, колони, круглі павільйони, екседри, вази, навіть руїни храмів, що неодмінно використовувалось у практиці інших садівничих. Оформленням численних парків, зокрема на Волині та Поділлі, займався ірландець за походженням садівник-пейзажист Діоніс Макклер, відомий ще як Міклер. Він упорядкував близько 45 парків. Серед них вирізняються парки у Млинові, Мізочі, Порицьку, Бо-ремлі, Ботанічний сад у Кременці, нарешті славнозвісна "Софіївка", поблизу Умані, заснована 1796 р. Діонісію Макклеру як художнику, властиве романтичне бачення природи. Використовуючи існуючий ландшафт, художник продуманими акцентами надавав йому запрограмованого змісту.

Парк "Софіївка"

            Романтика парків в Україні підсилювалась мальовничою територією. Тому художній вигляд паркового оточення палаців ніколи не повторювався. Поряд з іноземними відомими майстрами, такими як Мікклер, Ботані, Менцєль, працювали українські паркобудівники — Заремба, Бондаренко, Герасименко, Діброва та ін. Найвидатніші паркові ансамблі - "Олександрія" у Білій Церкві, помісті Браніцьких (закладеному 1793), та "Софіївка" в Умані. Крім парків, активно розвивалось садівництво і не ліше в помістях, а й у селянських садибах.

Дендропарк "Олександрія", павільйон "Луна"

            

 Престижною спорудою, збудованою у межах панівного стилю, була ратуша у Львові, яку звели 1827-1835 pp. на місці старої, ще позначеної готикою і Ренесансом, у центрі Площі Ринок, за проектом львівських архітекторів Ю.Меркеля, Ф.Трешера, А.Вондрашки. Будівництвом керував Ю.Глоговський (1777-1838). Чотириповерховий, квадратний у плані будинок, з внутрішнім двором і масивним ризалітом центрального фасаду вирішений без будь-яких прикрас, у стриманих формах класицизму.

         Архітектура садиб початку XIX ст.: характерними зразками є кілька палаців, на архітектурі яких скромніше позначився відбиток часу. Зовнішній вигляд споруд підкреслювався лише ордерним портиком. Будинок набував достатньо імпозантного вигляду без зайвих декоративних доповнень.

Палац П. Галагана, арх. П. Дубровський

      Довершеним втіленням рис раціональності й виразності планових та об'ємних рішень класицизму пізнішого періоду став палац Павла Галагана у Сокиринцях (тепер Чернігівська обл.), збудований у 1824-1830 pp. за проектом Павла Дубровського. Тут, як і в раніших побудовах такого зразка, вирішувався палацово-парковий комплекс при збереженні всіх зручностей міського життя та наближення до природи. Класичний головний об'єм гармоніював із оточенням, справляючи художнє враження. Цьому сприяли урочистий головний фасад, його прямі лінії, сувора симетрія, стрункий восьмиколонний іонійського ордера портик, що спирається на цокольну аркаду, ефектний купол, яким увінчана споруда. Двоповерховий палац розташований у глибині

парку, до якого веде головна алея. Привертає увагу ордерний портик і пречудові пропорції, на відміну від фасаду з протилежного боку, скерованого до парку і позначеного певною розслабленістю. Тут портик, що спирається на могутнішу аркаду, шестиколонний, проте по центру розсунутий для пандуса, який спускається, розширяючись, із центрального залу другого поверху в парк. Внизу пандуса — дві італійські мармурові статуї.

Палац Тарновських у Качанівці

 За спільними стильовими рисами будувалися у цей період численні палаци українського шляхетного панства: Тарновських (Качанівка), Скоропадських (Тростянець), Шидловських (Мерчик). Зводились також палаци на півдні та в Криму російським титулованим дворянам Воронцовим (Одеса й Алупка), Голіцину (у Гаспрі), Наришкіній (Місхор). У цих архітектурних спорудах поряд з класицизмом поєднані риси романтизму та східного мистецтва.

 Такі палаци, як у Сокиринцях, були зразком для наслідування, можливо, в значно скромніших масштабах і спрощеніших формах, численними поміщицькими маєтками в Україні.

Палац К. Розумовського в Батурині, арх. Ч. Камерон

Головний напрям другого етапу класицизму — будівництво міських ансамблів і нових міст. Крім того, опрацьовувалися генеральні плани реконструкції старих міст. Містобудівні плани вирізняла більша раціональність, вводилися геометрично чіткі периметри, прямі та широкі вулиці, геометричний розподіл районів. У такому оновленому погляді на місто простежувалися соціальні зміни політично-господарського укладу країни й активніші міжнародні культурні зв'язки. Змінились способи будівництва — класицизм на початку XIX ст. в Україні досяг найповнішого виразу. 

Кругла площа м. Полтава

      Адміністративна роль багатьох міст (Київ, Харків, Чернігів, Полтава, Одеса) стимулювала будівництво різноманітного призначення — від апартаментів владних структур до житла та споруд цивільного спрямування. В Україні поширювалась творча думка видатних зодчих, російських і західноєвропейських, участь яких у тематиці типового і повторного будівництва надавала архітектурним спорудам єдності стилю, що підносило будівельну культуру. Міський центр переважно забудовувався адміністративними спорудами, які визначали його характер. Стильові норми класицизму в цьому випадку підпорядковувались призначенню споруд, що виражалось у стриманості загальної композиції, обмеженні декоративними елементами з підкресленням центральної частини рустиковим цоколем, колонним портиком або пілястрами (губернські правління, дворянські зібрання, лікарні, пошта тощо). Однак у багатьох містах чимало офіційних споруд належать до відомих творів архітектури, насамперед театри, які тоді з'явилися і вели будівельний родовід з класицизму (прикметою їх є обов'язковий колонний портик головного фасаду).

 Прикладом міста, що будувалось за цілеспрямованим задумом, стала Одеса. Нові вимоги до реконструкції міст, прагнення до ансамблю були застосовані у забудовах Полтави, Чернігова, Харкова, Києва, де класицизм залишив виняткові ансамблі та чимало різноманітних споруд, що визначило художній престиж міст. Тут чітко планувалися центральні площі, розширювалися та випрямлялися вулиці.

Київський університет, арх. В. Беретті