ПроArt (історія образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва)

ПОСТІМПРЕСІОНІЗМ Художники, яких в історії мистецтва називають постімпресіоністами – Сезан, Ван Гог і Гоген – не були об’єднані ні спільною програмою, ні спільним методом. Їх поєднувало тільки відношення до імпресіоністів у часі, хоча вони і почали працювати паралельно з імпресіоністами. В дійсності, кожен з них представляє собою яскраву творчу особистість, кожен залишив власний слід в мистецтві.   Одночасно з імпресіоністами в 80-х рр. У Франції виступає зі своїми картинами голландець Вінсент Ван Гог (1853-1890), мистецтво якого найтіснішим чином пов'язане з розвитком французького живопису. Володіючи яскравою самобутньою індивідуальністю, Ван Гог виробив власну мальовничу манеру. Людина напруженого внутрішнього життя, загострених почуттів,   художник не міг примиритися з навколишньою дійсністю, повною суперечностей і несправедливості. Образи його картин забарвлені песимістичними і тривожними настроями. Любий портрет, пейзаж чи натюрморт наповнений у Ван Гога тими неспок

ІМПРЕСІОНІЗМ Історія імпресіонізму охоплює лише 12 років: 1874-1886 рр., за цей період відбулося 8 виставок художників-імпресіоністів. Витоки цього напряму лежать у боротьбі романтиків з академістами.          В 1863 р. художники, не прийняті офіційним журі на чергову виставку, влаштували свій “Салон знехтуваних”, на якому був представлений знаменитий “ Сніданок на траві ” Едуарда Мане . Він у незвичній манері зображає одягнутих чоловіків і оголених жінок. Ця картина викликала скандал у суспільстві. Ще більше обурення викликала “ Олімпія” – це не ідеальний образ жіночої краси, а сучасний портрет, який холодно, якщо не нещадно, передає схожість. Едуард Мане Е.Мане "Сніданок на траві" Е.Мане  "Олімпія" Е.Мане  "Бар у Фолі-Бержер"          Навколо Мане об’єднуються такі молоді художники, як Піссарро, Сезан, Клод Моне, Ренуар, Дега, Берта Морізо. Вони збирались в одній з кав’ярень на вулиці Батіньйоль, тому їх назвали Б

РЕАЛІЗМ Франсуа Добін"ї "Береги Уази"          Як потужний художній рух реалізм складається до середини ХІХ ст. Говорячи про реалізм середини ХІХ ст., мають на увазі певну художню систему, що знайшла теоретичне обґрунтування як естетично усвідомлений метод. У Франції реалізм пов’язують передусім з іменем Курбе, який, щоправда, відмовлявся від наймення реаліста.          Революція 1848 р. розвіяла всі романтичні ілюзії. Революційні події мали прямий вплив на мистецтво. Передусім, воно почало використовуватись як засіб пропаганди та агітації. Звідси – розвиток графіки станкової та ілюстративно-журнальної.          У французькому живописі реалізм заявив про себе найшвидше у пейзажі. Реалізм в пейзажі починається з, так званої, барбізонської школи , з художників, які отримали назву за назвою селища Барбізон недалеко від Парижу. Це була група молодих живописців – Теодор Руссо, Діаз делла Пенья, Жюль Дюпре, Константен Тройон, Франсуа Добін ’ ї , - які

МИСТЕЦТВО ФРАНЦІЇ першо ї половини 19 століття          Офіційно в мистецтві першої половини 19 ст. все ще панував класицизм, який поступово перероджувався в догматичний академізм, але передову роль відігравав романтизм, вільний від академічних догм.          Ампір. Протягом трьох перших десятиліть в архітектурі, декоративно-прикладному та образотворчому мистецтві країн Європи склався стиль ампір (від фр. е mpire – імперія). Він виник і розвинувся у Франції в епоху імперії Наполеона Бонапарта (1804-1815), а потім поширився і в інших країнах. Ампір штучно насаджувався владою – це був холодний і помпезний стиль. Основним джерелом творчого переосмислення і натхнення для художників цього стилю стали культура архаїчної Греції та імператорського Риму, а також культура Стародавнього Єгипту. Від цих древніх культур ампір перейняв, з одного боку, монументальний лаконізм, а з іншого – ідею утвердження верховної влади правителя за допомогою численних атрибутів і символів. Для людей 19