НЕОКЛАСИЦИЗМ
НЕОКЛАСИЦИЗМ Неокласици́зм (від грецьк. νέος — молодий, новий і англ. classicism), новий класицизм) — стиль у світовому мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі кінця 18 — початку 19 ст. Назва неокласицизм використовується для того, щоб відрізняти цей стиль від спорідненого з ним класицизму кінця 17 ст. Хронологічно неокласицизм слідує за рококо і своєрідною реакцією на нього. ( Джерело: Вікіпедія) Г либоке теоретичне обґрунтування новий стиль отримав лише в працях Йоганна Вінкельмана (1717–1768), який поєднав ідеї Просвітництва з зверненням до античності. Вінкельман намагався систематизувати велику кількість пам'ятників та скласти історію античного мистецтва, відокремивши її від загальної історії. В книжці «Історія мистецтва давнини», 1764 він стверджував, що «Єдиний шлях зробитися великими … — це наслідувати древніх». За Вінкельманом, головним завданням мистецтва має бути «прекрасне», якому підпорядковуються і індивідуальна правда,