ПроArt (історія образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва)

Трипільська культура      В 90-х рр. 19 ст. український археолог чеського походження В.Хвойко відкрив нову культуру, датовану 4-2 тис. до н.е. і названу трипільською , по місцю перших археологічних знахідок (село Трипілля на Київщині). Спершу її поширювали на територію Дніпровсько-Дністровського межиріччя. Згодом, коли румунські археологи біля села Кукутени розкопали стародавні людські поселення з подібними ознаками, ареал поширення людності цієї культури було розповсюджено на територію Дунайського басейну, Балканський півострів, острова Середземномор'я та Малої Азії і вона отримала ще назву трипільсько-кукутенська культура.           Виділяють три етапи її розвитку: 1) ранній - 3500-3000 2) середній - 3000-2000 3) пізній - 2000-1700 до н.е.    Характерні особливості матеріальної культури трипільців такі: поселення зводилися на відкритих місцях без оборонних споруд. Житло будувалося по колу, одне біля другого, середина кола залишалася незабудованою. Будинки спору

ЮВЕЛІРНЕ МИСТЕЦТВО СКІФО-САРМАТСЬКОЇ ДОБИ (IX ст. до н.е. – IV ст. н.е.)     На початку VII ст. до н.е. до Північного Причорномор’я зі сходу (з-за Волги) вдерлися скіфи . Ці кочовики відіграли величезну роль в історії, їхнє утвердження в причорноморських степах змінило не тільки ситуацію в регіоні, але й долі багатьох народів. Учені дослідили велику кількість документальних матеріалів, за якими можна уявити різні сторінки історії та культури скіфів. Багато інформації містять праці давньогрецького вченого Геродота, який жив у V ст. до н.е. Він зібрав відомості про історичні події в Малій та Передній Азії, Єгипті, Македонії, Фракії, Північному Причорномор’ї. Зважаючи на велике значення цих праць, вчені назвали Геродота батьком історії.      Вони здійснили військові походи у Передню Азію, виступаючи проти Мідії, Ассирії, Урарту – наймогутніших держав того часу. Неперевершені лучники, сміливі воїни, скіфи дійшли до Єгипту, де фараон відкупився від них подарунками. У Пер

Кераміка Китаю Саме китайці, дуже рано і незалежно від іноземних впливів, перетворили керамічне ремесло в мистецтво. Китайська кераміка є одним з найбільших вкладів Далекого Сходу у світову цивілізацію. ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ КИТАЙСЬКОЇ КЕРАМІКИ Яншао (неоліт) – з 6 тис. до н.е     Шань-Інь – 3-2 тис. до н.е.                      Хань – 3 ст. до н.е. – 3 ст. н.е.                     Епоха Шести династій – 3-6 ст. ( зелена кераміка, поховальний посуд,                        кришки з багатофігурними композиціями, зооморфні мотиви, полива з                       патьоками)   Тан – 7-10 ст. – нові сорти кам»яної маси, фарфору, поширення                       поховальної скульптури (коні, верблюди, воїни) «теракотова армія»                       імператора Цинь Шихуанді.  Сун – 10-13 ст. – полива «селадон», ефект крапле, поверхня імітує                      нефрит,  кераміка втілюєфілософський зв»язок людини і природи. Мін – 14-17 ст. -  білий тонкий фарфор, розпис кобальтово