ПроArt (історія образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва)

ГОТИЧНЕ МИСТЕЦТВО                    Перехід до нового етапу розвитку середньовічного мистецтва почався у другій половині 12 століття. Зміни найшвидше позначилися у Франції і сучасники довгий час називали стиль, що поширювався звідти „французькою манерою”, а пізніше за ним утвердилась назва „готика”. Готичний період пов’язаний зі зростанням торгівельно-ремісничих міст і укріпленням в деяких країнах феодальних монархій. Готика – більш зрілий стиль мистецтва, ніж романський. Він вражає єдністю і цілісністю художніх проявів у всіх видах мистецтва. Релігійне за формою готичне мистецтво, більш чутливе до життя, природи, людини. Підвищена одухотвореність готичного мистецтва, зростаючий інтерес до людський почуттів, до краси реального світу підготував розквіт мистецтва Відродження.          Якщо в дороманську і в романську епоху основні художні сили концентрувались навколо монастирів, то готична архітектура і скульптура були пов’язані з життям нових культурних центрів – міст

РОМАНСЬКЕ МИСТЕЦТВО Романським називається стиль західноєвропейського середньовічного мистецтва періоду з Х до ХІІ ст ., коли панування феодально-релігійної ідеології було найбільш повним. В мистецтві виник естетичний ідеал, протилежний античному. Перевага духовного над тілесним виражалась в контрасті духовної експресії і зовнішньої пот ворності.          У формуванні культури величезне значення мала народна творчість.          Термін “романський стиль”, що застосовується до мистецтва 10-12 ст., відображає етап в історії середньовічного мистецтва Західної і Центральної Європи. Але сам термін умовний – він з’явився на початку 19 ст., коли виникла необхідність внести деякі уточнення в історію середньовічного мистецтва. До того воно цілком позначалось словом “готика” .          11 ст. – період раннього, а           12 ст. – період зрілого романського мистецтва. Архітектура .  Головна роль в романському стилі відводилась суворій, фортечного типу архітектур

МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОГО РИМУ Стародавній Рим, історія якого охоплює більше 12 століть, залишив людству багату культурно-художню спадщину. В поезії – це безсмертні твори Вергілія, Горація, Овідія, в історії – праці Корнелія Тацита і Тіта Лівія; у філософії – матеріалістичні погляди Лукреція; в ораторському мистецтві – промови Ціцерона. Важко переоцінити значення римського права для всієї наступної історії юридичної думки Європи, а латинська мова стала родоначальницею цілої сім’ї сучасних романських мов, куди входять італійська, французька, іспанська, румунська та інші мови. Стародавній Рим вніс чудовий вклад в скарбницю світового мистецтва. Його видатні досягнення – грандіозні пам’ятники архітектури: чудові дороги, вимощені кам’яними плитами, які з’єднували Рим з найвіддаленішими містами обширної імперії, гігантські акведуки-водопроводи, величні храми, видовищні і меморіальні споруди. Художня культура органічно втілила все краще, що створили цивілізації Стародавнього Сходу і ант