ХУДОЖНІ ТКАНИНИ. Загальні відомості про тканини

 Загальні відомості про тканини

  

  

     Тканина – текстильний виріб, виготовлений у процесі ткання на ткацькому верстаті, взаємним переплетенням ниток двох систем, що розміщенні взаємно перпендикулярно. Система ниток, що йде у поздовжньому напрямі, називається основою, у поперечному – пітканням.

Залежно від походження або способу отримання волокна ділять на два класи — натуральні і хімічні. Натуральні в свою чергу підрозділяють на волокна рослинного (бавовник, льон, коноплі, джут), тваринного (шерсть, шовк) і мінерального походження (азбест). Хімічні волокна одержують з органічних (штучні і синтетичні) і неорганічних речовин (скляні і металеві). Штучні волокна виробляють з целюлози, а синтетичні — з полімерів, продуктів переробки вугілля, нафти і газу.

Для отримання вовняного волокна також використовують вовну овець, верблюда, кози, альпаки, лами, мериноса, ангорського кроля. 

Процес виготовлення вовняної тканини 

Властивості вовни

У Китаї близько 5 тис. років тому почали виробляти натураль­ний шовк. Протягом майже 3,5 тисячоліття китайці не розкривали таємниці одержання цих волокон. Навіть готові шовкові тканини тривалий час не потрапляли за межі Китаю. Тільки починаючи з ІІ ст. до н.е. по Великому шовковому шляху почалося поширення шовку в інші країни. Європа стала поступово освоювати практичну систему виготовлення цієї тканини лише у VI ст. н.е.

     Натуральний шовк — це продукт виділення залоз гусениці шовкопряду. Найціннішу сировину дає тутовий шовкопряд, з неї виробляється майже 90 % світового виробництва шовку.

Властивості шовку

    Батьківщина виробництва льону — Єгипет. У ІІІ тис. до н.е. тут уже був лляний одяг. Тканини з нього були такими тонкими, що навіть крізь п’ять шарів їх чітко було видно тіло людини. В одязі єгиптян, який зберігся до нашого часу, на 1 см² лляної тка­нини налічується близько 150 ниток, щільно переплетених у по­здовжньому й поперечному напрямках.

     Вирощування льону і виробництво лляних тканин згодом по­ширилися в багатьох країнах світу. Льон має важливі експлуата­ційні та гігієнічні властивості, характеризується найбільшою аб­солютною й відносною міцністю серед усіх натуральних і хімічних волокон. Але лляні волокна непружні й дуже мало розтягуються.

    Батьківщина бавовнику — Індія. Хоч нині відомо про давнє (ІІІ — ІІ тис. до н.е.) існування диких видів бавовнику в Мексиці. Завдяки цінним властивостям бавовна не втратила свого зна­чення серед зростаючої кількості різних видів текстильних воло­кон. Вона добре поглинає вологу, відзначається великою розрив­ною міцністю і стійкістю проти високих температур. На відміну від інших текстильних волокон, бавовна у вологому середовищі має більшу (на 15 — 20 %) абсолютну і відносну міцність. Але в цих волокон низька пружність, тому вироби з бавовни легко зми­наються і деформуються. Загалом же бавовняні тканини відзна­чаються високими гігієнічними та експлуатаційними якостями, мають гарний зовнішній вигляд.

Синтетичні тканини дістають у результаті фізико-хімічної переробки з відходів газу, нафти, металу, кам'яновугільної смоли, вапна та ін. До них відносять: кримплен, ацетатний лавсан, елан, нейлон, капрон.

Нейлон

                                                                           Капрон

         За призначенням тканини поділяються на три великі групи: текстильні, технічні й художні.

         Художні тканини – один з видів декоративно-ужиткового мистецтва – ткані вироби (ручні або машинні), що відзначаються художнім виконанням, наявністю майстерно створених орнаментальних та інших прикрас, гармонійністю кольорових поєднань. Художні тканини прикрашають у процесі власне ткання ритмічним повторенням і переплетенням ниток, здебільшого барвистих, а також вибійкою, розписом і вишивкою. Прикраси художніх тканин відображають стилістичну своєрідність мистецтва різних епох і національних шкіл. Тканини виготовляють метражними завдовжки кілька десятків метрів і у вигляді штучних виробів – ковдр, хусток, скатертин тощо.

         Виготовлення тканинпримітивним ручним способом виникло ще за доби неоліту і було спочатку удосконаленим видом плетення. За археологічними даними, ткацький верстат з’явився не менш як 5 тис. років до н.е. Згодом дещо удосконалений ткацький верстат використовувався у ручному домашньому, цеховому, мануфактурному й машинному виробництві. Для виготовлення художніх тканини прості горизонтальні й вертикальні верстати з успіхом використовуються художниками і народними ткалями і у наш час.

Вертикальний ткацький верстат

Горизонтальний ткацький верстат

         Масове виробництво тканин, у тому числі й художніх, здійснюється на автоматичних верстатах різної конструкції, якими устатковані текстильні підприємства. В останні десятиліття значного поширення набули тканини виготовленні машинним в’язанням. Спочатку вони були однотонними, а згодом і рясно орнаментованими.

Жакардовий ткацький верстат