НАДДНІПРЯНЩИНА. Українське народне вбрання
НАДДНІПРЯНЩИНА.
Українське народне вбрання
Охоплює побережжя середньої течії Дніпра та Лівобережжя і Правобережжя, а саме: сучасні області Київську (без північних районів), Черкаську (без Уманщини), Кіровоградську, Полтавську (без північних районів), Дніпропетровську (без південних районів), південну частину Чернігівської, південну частину Сумської тa північні райони Запорізької.
Чоловічий стрій
Середнього Подніпров'я складався з білої
вишитої сорочки, заправленої в широкі
з купованої тканини або полотняні штани,
білої або коричневої свити, кобеняка (киреї), чемерки, каптанки, куртки-куцини, кожуха, смушевої шапки,
солом'яного бриля, чо біт. Тут чоловічі сорочки вишивали найчастіше білими
нитками (білим по білому) на манишці й низ рукавів, хоча застосовували й
вишивання червоними і чорними нитками. Для оздоблення використовували вишивку
різних технік: вирізування, лиштва, мереження, прутик, хрестик. Невисокий
комір-стійку, обшивку скріплювали кольоровою стрічкою. Стан оперізували червоним поясом. Чоловічі штани залишалися
широкого крою, подібно до шароварів. Верхній
одяг - свиту до ряс - обшивали на
комірі-стійці, полах і манжетах кольоровою тканиною, шнуром. У негоду на свиту чи кожух одягали кирею з відлогою
(кобка) з домотканого полотна. В окремих місцевостях кирея заміняла свиту.
Отже,
чоловічий
комплекс вбрання Наддніпрянщини не вирізняється просторою
сорочкою, широкими штанами-шароварами, верхнім одягом-киреєю, кожухом, конічною
смушевою шапкою, солом'яним брилем.
Жіночий стрій
складався із сорочки, плахти,
запаски, корсетки, юпки, свити, кожуха,
кожушанки, на мітки, хустки, чобіт, прикрас. Найхарактерніші етнографічні
риси в жіночому вбранні Наддніпрянщини виявляються у способах ношення й
оздобленні складових частин. Сорочку найчастіше
вишивали білими нитками (Переяслав-Хмельницький район, південні райони
Чернігівщини, Полтавщина). Орнамент
зосереджували на рукавах, поликах, лиштві сорочки. На місці з’єднання
рукавів з уставками рукав збирали в складочки-пухлики. Крім білих ниток,
застосовували червоні й чорні (центральні та південні райони Київщини,
Переяслав-Хмельницький район, південні райони Чернігівщини), іноді вкраплювали
сині або зелені нитки (Київщина). У Наддніпрянщині жінки носили поясне вбрання - плахту. 3відси вона
розповсюдилася на Слобожанщину та Причорномор'я. Плахти виготовляли багатоколірні картаті, найчастіше у червоно-вишневій
гамі (Полтавщина, Київщина) із вкрапленням синього і зеленого кольорів
(Переяслав-Хмельницький район, південні райони Чернігівщини). Запаски також були різноманітні: сині,
червоні (Київщина, Чернігівщина), яскраві жовто-червоні, парчеві (південні райони Чернігівщини, центральні
райони Київщини, Полтавщина). Крім
плахти й запаски, носили спідниці. У цьому етнографічному реrіоні
використовували баєві спідниці,
прикрашені вовняними китичками (перчиками) або спідниці з фабричної тканини, оздоблені
внизу кількома рядами кольорових стрічок (центральні райони Київщини,
Черкащина), строкаті широкі спідниці з фабричної тканини (південні райони
Київщини), спідниці-андараки,
червоні домоткані, оздоблені внизу великими геометризованими мотивами
(Чернігівщина). Спідницю носили з
вовняною, декорованою поперечними смугами запаскою або фартухом. Стрій доповнювала яскрава ткана або вишита
крайка. Велике значення при створенні строю Наддніпрянщини, його силуету,
емоційної виразності відігравала корсетка.
Вона виступала кольоровим акцентом або гармонійно поєднувалася тонально з
усіма іншими складовими частинами строю. У різних районах Наддніпрянщини
корсетка мала свої особливості у крої, колориті й оздобленні. Її робили з викотом або великим круглим
коміром. Найчастіше корсетка мала вільний крій спереду і підкреслювала стан
ззаду. На спинці, зазвичай, робили сім-дев'ять клинів-вусів. У цьому
етнографічному регіоні корсетка сягає
нижче стегон. Її виготовляли зі строкатої тканини, оздоблювали аплікацією із тканини, строчкою (південні райони
Київщини), сині або зелені сатинові корсетки прикрашали аплікацією з тканини, декоративними швами. Корсетки були
однотонні кольорові (сині, голубі, зелені, чорні, помаранчеві), або строкаті
(темно-сині, чорні у дрібненькі яскраві кві- точки). У Наддніпрянщині як верхне
плечове вбрання носили (крім свит) баеві зелені, сині, червоні юпки, оздоблені
по всій площині червоними, синіми пасмами вовни - перчиками. Узимку одягали кожух.
Стрій
завершувався - очіпком, білою наміткою, однобарвною або квітчастою хусткою. Особливість вбрання Наддніпрянщини - ношення
одночасно парчевої запаски та парчевого очіпка, що надає цілісності вбранню або
вишитої запаски і вишитого очіпка. Характерною деталлю е спосіб покривання
нижньої частини сорочки запаскою. Низ сорочки з вишивкою завжди залишався
відкритим і вдало поєднувався з іншими білими площинами строю. У
Наддніпрянщині жіночий стрій відзначався багатством шийних прикрас: коралі, дукачі, гранати, бурштини, персні,
ковтки - це далеко не повний перелік оздоб, які побутували ще до початку ХХ
ст. Голову дівчат прикрашали вінками.
Особливо вишуканими, святковими і складними були весільні вінки.
Коментарі
Дописати коментар