Творчість Леонардо да Вінчі

Творчість Леонардо да Вінчі

                                                        Леонардо – художник

    Вивчаючи біографію Леонардо да Вінчі важко повірити, що це історія життя однієї людини. Природа щедро обдарувала його різноманітними талантами: він був художником і скульптором, архітектором і інженером, анатомом і музикантом. Народився Леонардо да Вінчі 15 квітня 1452 року в селищі Анкіано поблизу містечка Вінчі і отримав ім’я Леонардо де Сер П’єро де Антоніо, а «да Вінчі» означає просто «(родом) з Вінчі». Ще з дитинства Леонардо виявляв здібності до малювання й живопису. Тому, коли він разом з родиною свого батька переїхав до Флоренції, його влаштували до майстерні відомого художника Андреа Верроккіо, де Леонардо навчався з 1469 р. Вже через три роки да Вінчі став членом Флорентійського цеху художників і міг відкрити власну майстерню, але майже до 1480 р. працював у майстерні Верроккіо, де вивчав основи архітектури і скульптури.

    Першою відомою роботою Леонардо з флорентійського періоду його творчості є «Хрещення Христа» (1475-1478). Автором картини був Верроккіо, а Леонардо написав на ній лише фоновий пейзаж і фігуру та голову ангела (зліва). 

    Згідно з поширеною легендою, коли Верроккіо побачив готову картину, то визнав себе переможеним своїм учнем, назавжди відмовився від живопису і надалі займався лише скульптурою. До флорентійського періоду творчості Леонардо да Вінчі належать також такі роботи: «Благовіщення» (1472-1475), «Портрет Джиневри Бенчі» (1474- 1476), «Мадонна Бенуа» (1475-1478), «Мадонна з гвоздикою» (1478-1481), «Благовіщення» (1478-1482), «Поклоніння волхвів» (1481-1482) та інші. Попри беззаперечний талант, Леонардо не отримав визнання у Флоренції. Пов’язано це з тим, що його творчі й наукові інтереси були дуже різноманітними, і багато із замовлених йому робіт він не завершував. Він уславився як художник надзвичайно талановитий, але недисциплінований, і через це, коли папа Сікст ІV запросив кращих художників Флоренції на роботу до Ватикану, Леонардо у цьому списку не було. Ображений такою зневагою, да Вінчі у 1482 р. переїздить до Мілану, де живе і працює при дворі правителя цього міста – Лодовико Сфорца.

Міланський період творчості Леонардо да Вінчі (1482-1499) виявився найбільш плідним. Саме тут на повну потужність розкрилася багатогранність його таланту як вченого, винахідника і художника. 

Тут він створив такі роботи, як «Мадонна в скелях»  (1483-1486), 

«Голова жінки» (1483), «Пані з горностаєм» (1485-1490), «Портрет пані («Чарівна дружина коваля»)» (1495-1499) та багато інших. 

Але найвідомішою стала фреска «Таємна вечеря» (1495-1497), написана для трапезної церкви монастиря Санта-Марія делла Граціє. 

У «Таємній вечері» Леонардо відійшов від традиційного тлумачення євангельського епізоду і надав новаторське рішення теми і композиції. Він мінімізував інтер’єр трапезної, зменшив розміри столу і висунув його на перший план, завдяки чому зосередив увагу на драматичній кульмінації події, на контрастних характеристиках людей різних темпераментів, виявленні складних почуттів у їх міміці і жестикуляції. При цьому Леонардо не відділяє фігуру Юди від інших апостолів, як це робили майстри раннього Відродження: усі 12 учнів Христа розміщені групами по 3, обабіч від учителя. Крім того, художник геніально розв'язувати проблему синтезу архітектури й живопису: він розміщує стіл паралельно до стіни, на якій створює фреску, а перспективне скорочення стін, зображених на фресці, немовби продовжує реальний простір трапезної. Фреска сильно зруйнована. 

Під час роботи, прагнучи досягти найбільшої виразності живопису, Леонардо провів невдалі експерименти з фарбами та ґрунтом, через що вона стала дуже вразливою до зовнішнього впливу і вже через рік після завершення роботи почала руйнуватися. 

Коли у 1499 р. Мілан захопили французькі війська, Леонардо да Вінчі покинув місто і кілька років мандрував: працював у Мантуї, Венеції, Флоренції. За цей час він написав «Портрет Ізабелли д’Есте» (1500), розробив ескіз до фрески «Битва при Ангіарі» (1504-1506) тощо. 

    До цього періоду належить також найвідоміша з його картин – «Мона Ліза («Джоконда»)» (1503-1506). Ще й досі мистецтвознавці не дійшли згоди, хто ж слугував Леонардо моделлю для «Мони Лізи». Одні стверджують, що це була аристократка Беатриче д’Есте, інші згадують герцогиню Констанцу д’Авалос чи куртизанку Катерину Сфорца. Існує версія, що Леонардо зобразив себе у вигляді жінки. Проте найімовірнішою є класична версія, що цю жінку звали Ліза Жерердіна і була вона дружиною багатого флорентійського торговця Франческо ді Бартоломео дель Джиокондо, звідки й походить друга назва картини – «Джоконда». Не менше питань викликає саме полотно: картина написана мазками довжиною 0,3-0,5 мм. 

Отже, для написання картини да Вінчі знадобилося кілька сотень сеансів. Зображення Джоконди складається приблизно з 30 шарів  напівпрозорої фарби. Для такої ювелірної роботи художнику, напевне, доводилося одночасно з пензлем користуватися і лупою. Але головна загадка «Мони Лізи» – це її посмішка. Ніхто не може точно сказати, які саме емоції зображені на обличчі жінки. Сумнівно навіть, чи посміхається вона взагалі. Більшість сучасних вчених вважає, що Леонардо використав таку властивість людського ока, як «периферійний зір»: коли глядач дивиться на губи Мони Лізи, він бачить посмішку, а тільки-но відводить погляд, йому здається, що Джоконда сумує.

    Найвідомішими з картин, написаних в завершальний період творчості Леонардо да Вінчі, були «Свята Ганна з Марією і немовлям Христом» (1508-1510) та «Святий Іван Хреститель» (1513-1516), які, так само як і «Мона Ліза», зберігаються у Франції, де майстер провів останні роки свого життя. 

Леонардо – архітектор

      На жаль, не існує жодного втіленого архітектурного проєкту Леонардо да Вінчі. Але його малюнки та проєкти будівель, задуми створення ідеального міста свідчать про талант видатного архітектора. Архітектурні замальовки зустрічаються на сторінках його наукових трактатів, на полях щоденників, на ескізах до картин (наприклад, «Голова апостола Якова Старшого для фрески «Таємна вечеря» і архітектурний мотив», 1495-1497). Під час перебування в Мілані Леонардо займався реконструкцією і прикрашанням герцогського палацу і, одночасно, досліджував проблеми фортифікаційного і гідротехнічного мистецтва. Він розробив ескіз покращеної системи водопостачання міста. З міланським періодом пов’язані також пошуки архітектурних форм і художнього образу головної культової центричної будівлі міста, варіанти якого заповнюють записники художника (наприклад, «Собор з куполами: ескіз співвідношення пропорцій», 1490). Окрім розв'язання конкретних завдань, Леонардо да Вінчі багато уваги надавав теоретичним дослідженням. Так, він розробив проєкт «Міста, що функціонує у двох рівнях», де верхній рівень надано пішоходам і наземним дорогам, а нижній призначено для гужового і водного вантажного транспорту, пов’язаного з підвалами будівель. 

Розглядаючи в цілому архітектурні й містобудівні ідеї Леонардо да Вінчі необхідно зазначити, що головним для нього було комплексне розв’язання інженерних і художньо-образних задач.

Леонардо – вчений

     Протягом всього життя да Вінчі багато часу віддавав науковим дослідженням. Одним з найбільших його внесків в науку були дослідження в галузі анатомії. Попри негативне ставлення церкви до анатомічного дослідження мертвого тіла, Леонардо вивчив понад 30 тіл методом автопсії. Він детально описав свої дослідження і висновки під час розтину тіл, і ці записи свідчать, що його знання про людське тіло значно випереджали його час. В процесі досліджень Леонардо робив багато замальовок, наприклад, «Малюнок ембріона» (1510-1513). 

Отримані знання сприяли точному анатомічному зображенню людей на картинах і малюнках («Штудія немовлят» і т.п.). Багато часу Леонардо да Вінчі присвячував вивченню фізики, з усіх розділів якої його найбільше приваблювала механіка. В рукописах вченого можна знайти описи багатьох приладів, які вражають не лише специфічними принципами функціонування, а й оригінальністю призначення і навіть зовнішнім виглядом («Проєкт землечерпалки для будівництва каналів», 1503-1507; «Арсенал», 1485-1488).

Да Вінчі є автором кількох наукових трактатів. «Книга про живопис» розкриває його погляди теоретика реалістичного мистецтва: в ній містяться його думки в галузі анатомії і перспективи, досліджено закономірності побудови гармонійної людської фігури, наведено роздуми про взаємодію кольорів і рефлекси та багато іншого. 

    Леонардо да Вінчі є автором багатьох геніальних винаходів. Ось лише деякі з них: колісниця, захищена обладунками – прототип танку; скорострільна пушка – предтеча автомата; снаряд, що вибухає при ударі і розсіює навколо шматки металу – прототип шрапнелі; машини для риття з ковшем; ласти, скафандр і різні пристрої для дихання під водою; підводні човни, які за формою нагадують рибу; вертоліт і перший варіант сучасного пропелера; різні типи парашутів; модель велосипеда; саморухома повозка, схожа на сучасний автомобіль; зубчаті колеса з анкером для годинника з гирями; текстильні станки; типографські машини; домкрат для підняття важких предметів; лінзи й окуляри і таке інше.

Останні роки життя Леонардо да Вінчі провів у Франції, куди переїхав на запрошення французького короля Франциска І. проте Леонардо вже мав слабке здоров’я і працював небагато. Він помер 2 травня 1519 р., коли йому було лише 67 років.