Творчість Мікеланджело Буонарроті

 Творчість Мікеланджело Буонарроті

     Мікеланджело Буонарроті народився 6 березня 1475 р. в селищі Капрезе поблизу містечка Ареццо, що біля Флоренції в родині градоправителя. Батько Мікеланджело за службовими справами був пов’язаний з правлячою родиною Медичі, завдяки чому майбутній скульптор і художник у 13 років вступив до майстерні Гірландайо, а через рік – до художньої школи при дворі Лоренцо Медичі. Після кількох років наполегливого навчання талант молодого Мікеланджело розкрився на стільки, що був відзначений самим Лоренцо Медичі, який з того часу став його покровителем і головним замовником молодого скульптора. Поїздки в Болонью і Рим завершили художню освіту Мікеланджело.

                                                     Мікеланджело – скульптор

   Від самого початку і протягом всього творчого шляху в центрі уваги Мікеланджело була людина, дієва, активна, готова до подвигу, охоплена пристрастю і сповнена відчуттів. Про це свідчать вже його ранні роботи: «Битва кентаврів» (1490), «Вакх» (1496-1497). Першим великим оригінальним твором майстра стала «П'єта» (1498-1501).

 Драматичну тему оплакування Христа Богоматір’ю скульптор вирішує в глибоко психологічному плані, відтворюючи безмежне горе нахилом голови і жестом руки Мадонни. Обидві фігури скомпоновані в неподільну групу, в якій жодна деталь не порушує замкнутого силуету. «П'єта» одразу була визнана справжнім шедевром і принесла Мікеланджело славу кращого італійського скульптора. 

    Ще однією всесвітньо відомою скульптурою є «Давид» (1501-1504). Майстер зосередив увагу на вольовій зібраності і концентрації сил героя, передавши їх пластичними засобами: усі мускули здаються наповненими рухом. Цікавими також є скульптури, виконані Мікеланджело для надгробка папи Юлія ІІ: «Скутий раб» (1513), «Помираючий раб» (1514) і «Мойсей» (1515-1516).

    Протягом 1520-1534-го років Мікеланджело працює над надгробком Медичі в капелі при церкві Сан Лоренцо у Флоренції. Саркофаги герцогів Лоренцо Урбінського і його молодшого сина Джуліано Немурського він розміщує навпроти одне одного, не в нішах, а на фоні стіни. Верхня частина надгробків оброблена у вигляді двох симетрично розміщених волют, на яких лежать в напружених позах могутні оголені фігури: «День» і «Ніч» – на гробниці Джуліано Медичі та «Вечір» і «Ранок» – на гробниці Лоренцо Медичі.

    В деталях саркофагів є явні порушення правил і прийнятих античною архітектурою поєднань форм. Але це зроблено не через незнання автором античних ордерів, а через його бажання надати їм більшої пластичної виразності. Мікеланджело, порушуючи регламенти, вводить власні скомпоновані мотиви, і вони набувають особливого звучання і неповторного характеру.

Мікеланджело – художник

   Мікеланджело вважав себе насамперед скульптором, а не живописцем. Але у 1508 р. саме йому папа Юлій ІІ замовив розпис склепіння Сикстинської капели.

І саме цей розпис став одним з найвидатніших творів італійського мистецтва. У дуже складних умовах, протягом майже п’яти років (1508-1512), Мікеланджело власноруч виконував розпис велетенського плафона (майже 600 м²). Згідно з архітектонікою капели, він розділив склепіння на ряд полів, розмістивши в широкому центральному полі дев’ять композицій на біблійні сюжети про створення світу і життя перших людей: «Відділення світла від пітьми», «Створення Адама», «Створення Єви», «Гріхопадінні і вигнання з Раю», «Всесвітній потоп», «Сп’яніння Ноя», «Жертвоприношення Ноя» та ін.

 Кожну з біблійних сцен обрамлюють фігури оголених юнаків – ignudi і крилатих хлопчиків – путті. Іgnudi не мають імен, їх визначають за композиціями, які вони обрамлюють. Їх сукупність – це сума людських почуттів, можливостей і красот юного тіла: життєрадісність, сміливість, радість, подив, спокій, хвилювання і т.д. По боках від ignudi і путті, на схилах склепіння, зображені фігури пророків і сивіл (провидиць): «Пророк Захарія», «Пророк Ісая», «Пророк Іоіль», «Пророк Ієзикіль», «Сивіла Дельфійська», «Сивіла Еритрейська», «Сивіла Персидська» і «Сивіла Кумська». Їх характеризують титанічна сила, інтелект, прозорлива мудрість і велична краса.

     Через деякий час Мікеланджело знову працював над розписом Сикстинської капели. Це була грандіозна вівтарна картина – «Страшний суд» (1536-1541) – розмірами 17х13 м. Фреска трактована як грандіозна космічна катастрофа. В центрі композиції – Христос, наділений титанічною силою, зображений в момент початку суду.

    Одразу після завершення роботи над «Страшним судом» Мікеланджело виконував розписи особистої капели папи Павла ІІІ – капели Паоліна. Тут він написав дві фрески: «Навернення святого Павла (Падіння святого Павла)» (1542-1545) і «Розп’яття святого Петра (Мучеництво святого Петра)» (1545-1550). Єдиною станковою картиною Мікеланджело є «Святе сімейство (Мадонна Доні)» (1504).

Мікеланджело – архітектор

   Мікеланджело відзначився в усіх сферах мистецтва, у тому числі і в архітектурі. Найвидатнішою його спорудою є собор святого Петра в Римі. Над створенням цього собору працювали Браманте, Рафаель, Перуцци і Сангалло Молодший, проте вирішальне значення у його зведенні відіграв саме Мікеланджело. Зведений за проєктом Мікеланджело собор становив собою центрально-купольну споруду, близьку до вихідного проєкту Браманте. Мікеланджело дещо спростив структуру плану, відкинув кутові дзвіниці, підсилив стіни і підкупольні пілони. Він встановив єдину висоту всіх частин храму, фасад оформив величезними коринфськими пілястрами, вище антаблементу створив аттик, на східному фасаді додав портик з колонадою.

 Діаметр купола, зведеного за проєктом Мікеланджело, становив близько 42 м. Його конструкція створена на основі купола Флорентійського собору. Проте стріла підйому купола собору Петра була меншою, а замість двох оболонок проєктувалися три. Після смерті Мікеланджело його проєкт втілював Джакомо делла Порта, який збільшив стрілу підйому на 4 м і відмовився від третьої оболонки. В усьому іншому проєкт Мікеланджело було збережено .

      Другою видатною спорудою Мікеланджело був Капітолійський пагорб у Римі, над яким він працював починаючи з 1538 р. Згідно з проєктом Мікеланджело, капітолійський пагорб являв собою ансамбль, який складався з трьох будинків, площі зі скульптурою і широких сходів, що вели до міста. На першому етапі Мікеланджело встановив в центрі майбутньої площі античну статую Марка Аврелія і, таким чином, переносив масштаб скульптури античного Риму на нові архітектурні форми. Центральна будівля – палаццо Сенаторів – була відзначена більшим ордером, парадними сходами і баштою. Дві бокові споруди – палаццо Консерваторів і Капітолійський музей – фланкували площу. Комплекс трьох будівель утворив трапецевидну площу невеликих розмірів (основи трапеції 40 і 60 м, а висота 80 м), в яку вписано овал. Від центра площі розходяться мармурові смуги, які утворюють зореподібний орнамент.