ГУЦУЛЬЩИНА. Народне вбрання

 ГУЦУЛЬЩИНА. Народне вбрання

Охоплює гірські райони Івано-Франківської та Чернівецької областей та Рахівський район Закарпатської області. Історична доля Гуцульщини невіддільна від історіі всієї України, тісно злита з Галичиною.

Гуцульський стрій вирізняється серед вбрання інших регіонів України ширшим використанням виробів зі шкіри, кольорового сукна і металевих прикрас.

Чоловічий традиційний гуцульський стрій включав білу полотняну сорочку з розрізом спереду посередині, широкими зібраними біля зап'ястя рукавами й коміром- стійкою або виложистим. Шви сорочки, комір, манишку прикрашали різноманітною за орнаментом і кольором вишивкою. 

Сорочку носили поверх штанів і підперізували широким шкіряним поясом-чересом. Черес, прикрашений металевими пластинками, капслями, інкрустацією, - одна з особливостей чоловічого гуцульського вбрання. До череса підвішували різні необхідні предмети: люльку, протичку для люльки, кресало, бганий (складений) ніж. Своєрідністю гуцульського вбрання були також суконні червоні штани (гачі, холошні), вишивані внизу або вздовж бічних швів. Нащодень гуцули носили білі полотняні штани (поркениці) на очкурі або шкіряному поясі-букурії. Їх заправляли у високі плетені з вовни капчурі (шкарпетки), верхню частину яких розкішно орнаментували. Характерну особливість строю гуцулів становить сердак - традиційний верхній одяг крою в перекидку , з клинами, вставленими з боків, що робить його розширеним до низу. Цей одяг шили з чорного або коричневого сукна. На і такому тлі виразно виділялися кольорові вовняні шнурки, кульки, китички і навіть шви, підкреслені вишивкою червоними нитками. У сердаку найрозкішніше оздоблювали нагрудну частину, де переважали великі вовняні кульки, китиці, іноді вишивка. Густим декором вкривали гуцули безрукавки — кептарі. Їх оздоблювали аплікацією зі шкіри, сплетеними кісками, вишивкою, металевими ґудзиками, різноманітними пластинками, капслями. Своєрідними були головні убори. Влітку носили чорні фетрові капелюхи —крисані, прикрашені штучними квітами, вовняними китичками, намистинами, пір'ям готура (глухаря) і різнокольоровими черв'ячками — сплетеними з вовняних шнурів або тканими ворсовими шнурами. Взимку одягали смушеву шапку — джумері, шлик з овечого хутра, клепаню з шкіряним або сукняним верхом з пришитим лисячим хутром над чолом і двома довгими клапанами з хвостів лисиці, які закривали вуха і спускалися на рамена. На ноги взували гостроносі шкіряні постоли, які також прикрашали металевими капслями й аплікацією.

Жіночий гуцульський стрій ще барвистіший. У окремих місцевостях жіночі сорочки прикрашали багатою вишивкою. Своєрідності й колориту вбранню гуцулок надавало поясне вбрання — запаска та обгортка, виткані з вовняних ниток і металевих — сухозлітки, що імітують золоту або срібну нитку. Поверх сорочки одягали кептар, його розкішно декорували, як і чоловічий. Гуцулки дуже любили різноманітні прикраси. У вухах носили ковтки, на пальцях — персні, полюбляли браслети—ретязі з мідного ланцюжка або плетені з різнокольорової вовни "наруквиці'; наручні. 

Шию прикрашали намистом (моністом) зі срібних монет—дукачів або металевими монетами і хрестиками, нанизаними на дротик — зrардами, а також маленькими дзвіночками (шелестами, коло кільцями). Розповсюдженим було венеціанське монисто зі сплаву скла й смальти і часто інкрустоване або розписане золотом. Декоративним акцентом одягу гуцулки виступав яскравий пояс. Жіночі постоли й чоботи також декорували. Чоботи "рісували'; тобто робили поперечні складки на халявах, прикрашали різноманітними швами і металевими накладками. Головним убором заміжньої жінки була намітка, оздоблена на кінцях. Своєрідними були — рісовані намітки зі складочками. Самобутнім у гуцулок був спосіб пов'язування хусткою: вона закривала частину обличчя тороками, опущеними на чоло. Художнім смаком вирізнялися дівочі зачіски та і головні убори. Дівчата доплітали коси червоною вовняною пряжею, вовняними прикрасами—уплітками. Косу, викладену вінкоподібно, оздоблювали блискучими ґудзиками. Особливими були весільні косиці у с. Космач — вінки складної будови з багатьох елементів: чільця або огольона (стрічки), квіти, пір'я, стрічки або пряжа, щітка, на яку прикріплювали маленький віночок (завбільшки з монету в п'ять копійок, який мав вигляд чотирипелюсткової квітки. Пелюстки вирізували з листочків барвінку. Вінки різнилися в багатьох селах, але всі вони були яскравими, з додаванням різних матеріалів: пір'я, штучних квітів, стрічок, червоної пряжі, намистинок, тощо. Дівчата пов'язували голову, як і жінки, червоними хустками з яскравим декором. 3боку прикріплювали штучні квіти— чічки. 

Джерело: Стельмащук Г. Г. Українське народне вбрання. - Львів: Апріорі, 2013.

Купити книгу