МИСТЕЦТВО ГОЛЛАНДІЇ 17 століття
МИСТЕЦТВО ГОЛЛАНДІЇ 17 століття
 |
| Вермеєр "Мистецтво живопису" |
Перемога буржуазної революції в Північних Нідерландах призвела до утворення самостійної держави – Республіки семи об’єднаних провінцій – Голландії, вперше в одній з країн Європи утвердився буржуазно-республіканський лад.
Звільнення від гніту іспанського абсолютизму і католицької церкви, знищення ряду феодальних обмежень відкрили шляхи бурхливому зростанню виробничих сил республіки. В Голландії в ті часи міське населення переважало над сільським, але головним джерелом прибутків була не промисловість, а посередницька торгівля, яка розширювалась завдяки колонізаційній політиці.
В країні склались умови для розвитку наук і мистецтв. Вони перші в Європі були звільнені від впливу придворних кіл і католицької церкви; створювали мистецтво демократичне і реалістичне, яке відображало соціальну дійсність. Мистецтво розвивалось у світському дусі.
Живопис. Визначною рисою розвитку голландського мистецтва було значне переважання живопису серед усіх видів мистецтва. Картини прикрашали будинки не тільки представників правлячої верхівки, але й небагатих бюргерів, ремісників, селян. Живописців було дуже багато, ця професія не була рідкісною.
Бурхливий розвиток живопису пояснюється не тільки попитом на картини, але й ставленням до них, як до товару. Смаки буржуазного суспільства визначали шляхи розвитку голландського мистецтва, і художники, що виступали наперекір, відстоювали свою незалежність в питаннях творчості, виявлялись ізольованими, передчасно гинули в нестатках і самотності. При тому це були, як правило, найталановитіші майстри. Досить назвати імена Хальса і Рембрандта.
Художником був кожен третій, вони не створювали шедеврів, малювали те, що їх оточувало. Твори були невеликих розмірів: живопис “малих голландців” (більшість з них були посереднього рівня).
Ніколи раніше оточуюча дійсність не знаходила настільки повного відображення. Звернення до різних сторін життя призводило до укріплення реалістичних тенденцій в живописі.
Провідними жанрами живопису були: натюрморт, портрет, пейзаж, побутовий. В кожному жанрі були свої відгалуження.
Натюрморт – дуже популярний жанр. Він відзначався камерним, інтимним характером. Художники уміли скомпонувати різні предмети, виявити їхні особливості і внутрішнє життя кожного предмета, нерозривно пов’язане з життям людини.
Натюрморт у своєму розвитку пройшов кілька періодів:
Сніданок 1630-1640 – В.Хеда, П.Клас
Десерт з 1640 – В.Кальф – декоративні, натуралістичні, холодний колорит;
Квіткові з 1660 – П. де Хох, А. Ван Бейерен
Пітер Клас і Вілем Хеда писали численні варіанти “сніданків”.
Композиція кожного добре продумана і знайдена. Стримана сірувато-золотиста, оливкова тональна гама об’єднує всі предмети і надає особливої звучності чистим кольорам, які підкреслюють свіжість щойно розрізаного лимона або м’який шовк блакитної стрічки.
Далі розвиток натюрморту йде тим же шляхом, що й все голландське мистецтво, що втрачало свій демократизм. Він перетворюється в прикрасу житла високопоставлених замовників.
Принципи реалістичного пейзажу формуються протягом першої третини 17 ст. Замість умовних канонів та ідеалізованої природи в картинах майстрів італ'янізуючого напряму, творці реалістичного пейзажу звернулися до зображення дійсної природи Голландії. Вони не тільки втілювали характер місцевості, але й прагнули передати атмосферу. Це сприяло розвитку тонального живопису, підпорядкуванню всіх компонентів картини єдиному цілому.
Типи пейзажів:
- міські
- сільські
- інтер'єрного характеру
- поєднання пейзажу з анімалістичним жанром
Найактивніше побутовий жанр розвивається в 1640-1660 рр. Зображають те середовище, в якому жили. Набирається ряд популярних сюжетів. Ці сюжети зав’язані на сімейних, інтимних відносинах. Дія відбувається в приміщенні, велику роль відіграють деталі: вимальовують килими, меблі, середовище натуралізоване.
Сюжети: “Хвора і лікар” – Ян Стен
“Склянка лимонаду” - Герард Терборх
“Візит” - Терборх
Основоположником голландського реалістичного портрета був Франс Хальс (1580-1666). Художник широкого світосприйняття, сміливий новатор, він зруйнував складені до нього канони дворянського портрета 16 ст. Його цікавила людина у всій своїй природній сутності, характерності, зі своїми почуттями, інтелектом, емоціями. В портретах Хальса показані всі шари суспільства. Він реформував одиночний і груповий портрети і став творцем портрета, межую чого з побутовим жанром. Він перший намагається ввести в портрет дію, об’єднує групу дією.
Писав портрети:
· групові замовні;
· індивідуальні замовні;
· з елементами жанру
До першої групи відносяться:
· портрети офіцерів стрілкової роти св. Георгія,
св. Адріана;
До другої –
· “Портрет юнака з рукавичкою”;
До третьої –
· “Циганка”
· “Малле Бабе”
До середини 17 ст. чітко позначаються зрушення, що відбулися у голландському суспільстві, в міру укріплення в ньому позицій буржуазії, що втратила зв’язок з народними масами, воно набуває все більш консервативного характеру. Змінилось ставлення буржуазних замовників до художників-реалістів. Втратив свою популярність і Хальс, демократичне мистецтво якого стало чужим для буржуазії, що вироджувалась, яка прагнула до аристократії.
Життєстверджуючий оптимізм майстра змінився глибокими роздумами, іронією, гіркотою, скептицизмом. Його реалізм став більш психологічно поглибленим і критичним, його майстерність – досконала. Змінився і колорит, набуваючи більшої стриманості, в переважаючій сріблясто-сірій холодній тональній гамі, серед чорного і білого особливо звучні невеликі, точно знайдені плями рожевого або червоного кольору – “Портрет чоловіка в чорному одязі”.
Найвище досягнення майстра – його останні групові портрети регентів і регентш (опікунів) притулку для престарілих (1664 р.). Сповнені честолюбства, холодні і спустошені, властолюбні і зарозумілі – це старі опікунші. Безпомилково чітко наносить рука старого художника вільні стрімкі мазки. Композиція стала спокійною і суворою. Лаконічна кольорова гама з переважанням чорних, білих і сірих тонів.
Пізні портрети Хальса стоять поряд з найкращими творами світового портретного живопису, своїм психологізмом вони близькі до портретів Рембрандта, який як і Хальс, пережив свою прижиттєву славу, вступив в конфлікт з верхівкою голландського суспільства.
Рембрандт Харменс Ван Рейн (1606-1669). 
Творчість Рембрандта – одна з вершин світового живопису. Особлива цінність його картин – високі, шляхетні почуття, які надають буденним речам поетичності і возвеличеної краси. Художник писав картини історичні, біблійні, міфологічні, побутові, портрети і пейзажі; він був одним з найбільших майстрів офорту і рисунку. Але в якій би техніці не працював Рембрандт, в центрі його уваги завжди була людина з її внутрішнім світом, її переживаннями. Віру в людину художник проніс через все життя. Вона допомагала йому до останніх хвилин створювати полотна, які виражають кращі прагнення людини.
Періоди творчості:
1625-1632 – Лейденський період – “Самсон і Даліла”, “Самсон в храмі”.
1632-1640 – величезний успіх (переїзд в Амстердам, одруження на Саскії Ван Ейленбурх; “Анатомія доктора Тюльпа”, “Автопортрет з Саскією на колінах”, “Даная”).
1642-1650 – період творчої зрілості, початок конфлікту з суспільством (творчий конфлікт пов’язаний з “Нічною вартою”, яка виконана нетрадиційно). В його життя входить Хендрік'є Стоффельс. “Святе сімейство”, “Давид та Іонафан”, “Пейзаж з вітряком”.
1650-1669 – найважчий період, найяскравіші за психологічним впливом роботи; банкротство, смерть Хендрік'є, Тітуса. “Портрет старого в червоному”, “Єврейська наречена”, “Зречення апостола Петра”, “Змова Юлія Цивіліса”, “Повернення блудного сина”. В цих творах намагався передати свої почуття, трагедію свого життя.
Народився в Лейдені, в сім’ї власника млина. Його вчителями були Сванненбурх, а потім Ластман. З 1625 р. почав працювати самостійно. В 1632 р. переїхав в Амстердам і одразу ж завоював популярність картиною “Урок анатомії доктора Тюльпа” (груповий портрет лікарів, всі персонажі психологічно підпорядковані Тюльпу).
Багато працював в галузі офорта – пейзажі, портрети, жанрові мотиви.
До кінця 1630-х виявилось тяжіння художника до реалістичних образів: “Даная” (1636-1646 рр.)
З поглибленням реалістичної майстерності художника зростали його суперечності з суспільством.
1642 р. – “Нічна варта” – замість гулянки виступ стрілків у похід. Так груповий портрет набуває характеру своєрідної історичної картини.
Протягом 1640-х р. розходження художника з суспільством наростають. Цьому сприяє смерть Саскії. Але в цей час наступає період творчої зрілості. На зміну ефектним драматичним сценам приходить поетизація повсякденності побуту. Сюжети – ліричного плану:
“Прощання Давида з Іонафаном”
“Святе сімейство” – розкриває всю складність душевного життя, думки героїв.
Образи графічних робіт внутрішньо глибокі і значні – “Христос, що зцілює хворих” (або “Лист за сто гульденів”).
Часто моделлю служить його син, Тітус, юнак з ніжним одухотвореним обличчям: “Портрет Тітуса з книгою”, “Портрет Яна Сікса”.
До цього типу портретів відносяться і пізні автопортрети, які вражають багатоплановістю психологічних характеристик. “Портрет старої” (дружина брата) – портрет-біографія, який оповідає про важко прожите життя, про суворі дні, які залишили красномовні сліди на зморшкуватому обличчі і натруджених руках.
Останнє десятиліття – найтрагічніше: банкрутство, смерть Хендрік’є і Тітуса. Але твори найпрекрасніші, найглибші. “Сіндіки” – останній груповий портрет (старійшини цеху суконщиків). “Змова Юлія Цивіліса” – історична композиція (вождь батавів, який у І ст. підняв народ на повстання проти Риму).
“Повернення блудного сина” – цей сюжет приваблював Рембрандта і раніше. Але тільки до кінця життя він прийшов до глибокого його розкриття. Син – образ виражає трагічний шлях пізнання життя, а батько – втілення вищого доступного людині щастя, межа почуттів, що переповнюють серце. Головні герої ніби осяяні внутрішнім світлом, жест рук батька виражає його безкінечну доброту, а фігура в брудному лахмітті – всю силу розкаяння, трагедію пошуку і втрат.
Вплив мистецтва Рембрандта був величезним і на голландських художників, і на розвиток всього світового реалістичного мистецтва.
Коментарі
Дописати коментар