Європейський костюм 17 століття. Мода стилю бароко

 Європейський костюм 17 століття. 

Мода стилю бароко

Наприкінці XVI ст. в Італії зароджується новий стиль — бароко. Через певний час він поширився в більшості європейських країн в архітектурі, живописі, декоративно-­прикладному мистецтві та побуті. Для нього характерне поєднання реальності і фантазії, духовного і тілесного, аристократичного і народного. У костюмі цього часу з’являється декоративність,  парадність,  пишнота. 

Чоловік­-лицар перетворюється на світського придворного. Обов’язкове  навчання  дворянина  танців,  музики додає  його  зовнішності  витонченості.  У  Франції, яка починаючи з XVII ст. стає законодавцем моди в Європі, таким ідеалом чоловічої краси визнається Людовик XIV — «король­Сонце». 

Ідеал жіночої краси  —  це  величність,  парадність,  манірність. Жіноча фігура характеризується високим зростом, «лебединою» шиєю, похилими відкинутими плечима, вузькою талією, пишними стегнами. Хвилясте довге волосся доповнювали жіночий образ.

Основні елементи чоловічого одягу

v   сорочка – білого кольору з манжетами та великим коміром, які оздоблювали мереживом;

v      колет – верхній плечовий одяг з застібкою довжиною до талії або до стегон;

v      камзол – відрізний по талії одяг, довжиною до середини стегон, без рукавів і без коміра;

v      панталони – штани, довжиною до литки, внизу в бічних швах з розрізами;

v      плащ – короткий - повсякденний, похідний – довгий, плащ мушкетерів називався казак;

v      капелюх – фетровий, м'який, прикрашений пір'ям страуса;

v      чоботи – з каблуками, світлого кольору, довгі вузькі або короткі з відворотами;

v      шпага – розміщувалась зліва, на широкому перев'язі 

Основний асортимент чоловічого одягу цього періоду: білизна (сорочка, штани), куртка, верхній одяг, головні убори, взуття. Кількість сорочок збільшується: з’являються нижня вузька і верхня широка з тонкого білого полотна. Вона відіграє важливу роль в декоративному вирішенні костюма. Її багато прикрашають гофрованими оборками, мереживом, на манжетах рукавів. Колети різноманітні за формою, їх носили з панталонами — вузькими штанами, довжиною до середини литок, теж багато декорованими.

У  50–70­ті  рр.  з’являється  новий  естетичний ідеал чоловічої краси, що зумовлено наслідуванням малолітнього короля Людовику XIV. Костюм цього періоду складався з сорочки, багато декорованої мереживом, бантами, короткої куртки з рукавами до ліктя і штанів­-ренгравів, що являли собою подвійну спідницю-­штани: складчаста спідниця, одягнута поверх широких штанів-­шароварів, пишно прикрашених рюшами, оборками, бантами, мереживом.

Наприкінці  століття  з’являється  новий  вид придворного одягу — жюстокор, крій якого було запозичено з військової форменого одягу. Це одяг прилеглого, розширеного донизу силуету з поясом-шарфом на лінії талії, довжиною до колін, із застібкою на ряд дрібних ґудзиків і петлиць. Рукава вгорі вузькі з розширеним низом і широкими манжетами. 

Штани-­кюлоти — це вузькі до колін штани, що закінчуються внизу боковим розрізом і застібкою на ґудзик або пряжку. Чоловічий костюм доповнювали шовкові чи вовняні панчохи білого, блакитного, червоного кольору з вишивкою і візерунком.

Взуттям служили чоботи і напівзакриті туфлі з бантами, пряжками, розетками, з квадратними носами і ременями. На цей же час припадає поява у чоловічому взутті високих підборів.

Головні убори — м’які широкополі капелюхи, прикрашені страусовим пір’ям, — поступово набувають трикутної форми.

В  основі  жіночого  костюма  цього  часу  залишається  каркас:  кістяний  корсет  з  металевими пластинками,  форма  якого  протягом  століття змінюється  неодноразово.  Нижня  частина  сукні не мала жорсткої каркасної основи, але залишалась об’ємною за рахунок нижньої накрохмаленої і кількох верхніх спідниць.

Нижнє плаття складалося з ліфа або корсажа та спідниці

. Ліф спереду мав знімну вставку, закінчену трикутним мисом, низький і широкий відкладний комір, оброблений мереживом. Довгі рукави були широкі вгорі і закінчувалися високими манжетами, також обробленими мереживом. Верхнім одягом служив широкий розпашний роб з широкими укороченими рукавами і високою лінією талії. Роб застібався на петлиці і ґудзики, залишаючи відкритим весь перед нижнього плаття. У другій  половині  століття  силует  жіночого  костюма різко змінюється. Рукави втрачають об’єм і стають коротшими (до лінії ліктя). Внизу вони прикрашаються широкими мереживними оборками.Головна виразна лінія жіночого костюма цього  періоду  —  лінія  подвійної  спідниці.  До  ліфу нижнього плаття (котт) пришивали зазвичай дві спідниці: фріпон (нижня) і модест (верхня). Улюбленими  матеріалами  для  останньої  були  важкі оксамит, парча, атлас. Для фріпона — легкі і тонкі:  тафта,  муар.  Модест  спереду  був  розрізний. Його драпірували, підколювали до ліфа за допомогою шнурків і бус, вивертали підкладкою догори. Прикрашали рюшами, мереживом, хутром. Всю відкриту частину фріпона, тобто лінію низу і  переду,  пишно  обробляли  воланами,  оборками у декілька рядів, мереживом, бахромою, китицями. Роб мали право носити тільки дворянки.

Доповненнями до жіночого костюма були світлі шовкові панчохи, рукавички, краватки, ­шарфи, мереживні  косинки.  Із  ювелірних  прикрас  найбільше цінувалися перлинні намиста, розетки, сережки, браслети, кільця, діадеми. Туфлі  з  кольорової  шкіри,  парчі,  оксамиту мали високі вигнуті підбори і вузьку загострену носову частину. Їх також прикрашали бантами, пряжками, розетками.

Жіночі зачіски (знатні дами майже не носили головних уборів) були досить різноманітними: від порівняно  простих  з  прямим  проділом  спереду, з косами, локонами і вузлом до високої та фантазійної зачіски «фонтанж», що складалася з комбінацій локонів та крохмальних наколок.

Французька мода доби Людовіка XIV (1638–1715)

Із середини XVII ст. панівне становище у світовій моді посів французький двір. Саме від цього часу Європу охопила мода на все французьке.  Одяг  став  дуже  яскравим.  Взагалі,  костюм  цієї епохи настільки складний та декоративний, що, на перший погляд, неможливо розрізнити окремі його деталі. Нарівні з майстерним кроєм мода того часу використовує різноманітні прикраси: мережива, шнури, стрічки, облямівку і вишивки.

Типовою складовою частиною чоловічого одягу другої половини XVII ст. став камзол (жюстокор). Його  виготовляли  з  парчі,  оздоблювали  вишивкою  і  прикрашали  золотими  стрічками.  Рукави дозволяли бачити прикрашену сорочку, а відігнуті поли камзола — нижній жилет завдовжки до колін. Вузькі брюки досягали колін, а далі було видно білі шовкові панчохи. Близько 1640 року у Франції з’явилися перші перуки, які залишили помітний слід в історії моди. Їх завиті локони, спадаючи низько на плечі, помітно збільшували голову. Перука, як майстерне доповнення до костюма, виразно свідчило про гідність його власника, ніби увінчуючи обраних світу цього. Вона стає ознакою світської влади.

Мальовничі форми жіночого одягу були нерухомими,  спідницю  знову  підпирають  залізними обручами.  Гладку  спадаючу  спідницю  середини століття тепер почали розрізати й піднімати з боків, тож тепер можна було бачити не тільки нижню  спідницю,  а  й  підшивку  верхньої.  Змінився також і ліф сукні. Знову його стягують китовим вусом,  тісно  шнурують  і  роблять  тепер  чотирикутний виріз. Передня частина ліфа, прикрашена мереживами,  знову  вкоротилася  до  рівня  талії. Вона називалася планшетт. 

Жінки носили складні зачіски, підтримувані дротом, з яких спадали багаті мережива. Ця зачіска називалася а-ля Фонтанж. 

У 40-х роках XVII ст. модними стали також зачіски з локонами на лобі і на скронях — зачіска гарсетт. 

Серед  модних  аксесуарів  можна  назвати  пояси, віяла, шовкові, срібні, олов’яні чи мідні ґудзики до костюмів; пряжки до черевиків (зазвичай срібні), бахрома шовкова і срібна, рукавички суконні з підкладкою, шкіряні і шерстяні. Серед модних доповнень були й шийні хустки, які привозили з Гамбурга та Франкфурта.

                                Історія моди: Перуки і прекрасне мереживо (3 частина)

Документальний серіал (Франція, 2007) 

Оригінальна назва: Hustoire du Look.

 Автор фільму і режисер Філіп Аллант.