МОДЕРНІЗМ

           Мистецтво першої половини 20 століття. Модернізм

     Мистецтво 20 століття створює нову мову, для того, щоб передати відчуття людини, яка живе в епоху революцій та світових війн і вказати шлях до вирішення її глобальних проблем.

            Мистецтво 20 ст. характеризується тим, що відбувається розпад художньої культури на велику кількість самостійних напрямів та шкіл. Особистості, ідеології, теорії, експерименти, ніби в калейдоскопі, змінюють один одного. На початку століття на роль узагальнюючої течії претендували стиль модерн, пізніше експресіонізм, але об’єднання різнорідного художнього процесу ні представникам модерну, ні експресіоністам досягнути не вдалося.

            В перші десятиліття 20 століття надзвичайно багатою на теоретичні та практичні новації була діяльність авангардистів. Естетика авангардизму (від фр. avant – передовий і garde – загін) – напряму, котрий визначав експериментальні, новаторські починання в мистецтві, - як правило, ґрунтується на основі рішучої відмови від минулого, підкресленого заперечення часу в мистецтві, прагненням створити мистецтво майбутнього.

            На початку 20 ст. роль авангарду виконували сформовані тоді течії – фовізм, кубізм, футуризм, експресіонізм, абстракціонізм, дадаїзм. В період між двома світовими війнами (1920-1930-ті) пальма першості переходить до сюрреалізму.

            Авангард називають також модернізмом. І це цілком справедливо, адже модернізм включає всі найновіші напрями і течії, школи і діяльність окремих майстрів мистецтва, які порвали з реалістичною традицією і основою творчого методу вважають експеримент.

         ФОВІЗМ

Анрі Матісс "Танець", 1910

Перша хвиля антитрадиціоналістських художніх течій, піднялась в 1905р. в двох європейських країнах (Франції та Німеччині). У Франції утворилась група живописців, які в одній з рецензій на паризький Осінній салон того року, отримали назву фовістів. Французькі фовісти схилялись до споглядання. Вони сповідували доктрину емоційно-колористичного живопису. Ця доктрина протиставила себе тогочасній зображальній дисципліні. З неї виключалось світлотіньове моделювання форми, об’ємно-просторова побудова композицій і повітряна перспектива, передача світлоповітряного середовища. Утверджується живопис „без правил”. Навіть манера письма здається в ній „дикою”. Шар фарби наноситься ніби довільно або зафарбованими одним кольором великими площинними плямами, або хаотичними кольоровими густими мазками, або ж текучим рухом пензля.

Альбер Марке "Пляж в Сент-Андресі", 1906

            Цей живопис походить від реальності, надихається нею, але й має недовіру до натури. Цей живопис сам створює живописність. Це мистецтво стурбоване виразністю створеної на полотні художньої реальності, наповненої естетичними емоціями. Саме естетичні почуття, а не ідеї утворюють зміст картини. Головну емоційну тему можна було б назвати життєлюбством, але правильніше сказати – живописнолюбством.

            Ця доктрина поширилась на графіку, скульптуру.

Анрі Матісс "Жінка в капелюсі"

            Представники:          А.Матіс, А.Марке, Ван Донген, Ж.Брак, М.Вламінк.

ЕКСПРЕСІОНІЗМ

1905 року у Берліні відбулися виставки, в яких брали участь Дж. Ейнсорі, Едвард Мунк. В їхніх творах відбилось відчуття світового катаклізму – „Крик”, „Страх” – страх перед незвіданим, містичним. Кутуватість, різкі лінії припали до душі німцям. Роботи Мунка стали поштовхом до утворення у Дрездені групи художників „Міст” – Кірхнер, Шмітрутклоф, Нольде, які створили цікавий і таємничий світ. Їхнім ідеологом став Ворінгер – філософ. Він говорив, що мистецтво – це відображення потойбічного, не зримий образ, а потойбічне відображення. Вони зверталися до наївного селянського, дитячого мистецтва, намагалися відобразити відчуття страху, суму. 

Ернст Людвіг Кірхнер "Автопортрет", 1915

Ці художники близькі до фовістів, але у фовістів колір радісний, а у них твір викликає почуття неспокою, страху, негативні емоції – протест проти буржуазного суспільства. Це колір для впливу на підсвідомість у агресивному варіанті. Ця група проіснувала 6 років і в 1911 р. розпалась. З частини цієї групи виникла інша у 1911 р. – „Синій вершник”. До якої входили В.Кандінський, Марк, Деламер, Явленський. З початком Першої Світової війни починається новий етап діяльності німецьких експресіоністів. Дікс – відображав жахи війни, Горс – шаржі на австрійську армію, зокрема ілюстрації до „Швейка”.

            Після війни німецькі експресіоністи пов’язані з пролетаріатом. Скульптор Барлах створює пам’ятник жертвам Першої світової війни. Гітлер заборонив експресіонізм, почалося „мистецтво режиму”.

КУБІЗМ

Хуан Гріс "Чайні чашки", 1914

Кубізм виник в 1907 р. в Парижі. У 1908 р. художня майстерня „Плавуча пральня” організувала виставку художників Пікассо, Брака, Гльоза, Архипенка. Перша робота кубізму - „Авіньйонські дівчата” Пікассо. 

Пабло Пікассо "Авіньйонські дівчата", 1907

Назва „кубізм” походить від твору Матіса „Робота мальована кубиками”. Основоположники – Пікассо і Жорж Брак. Вони виходили з твердження Сезана про те, що в основі натури лежать прості геометричні об’єми. Але кубісти опирались і на фовістів в тому, що все площинне, все можна розкласти на геометричні площини: коло, трикутник, прямокутник. Теоретиком кубізму був поет Гійом Аполінер. В творах кубістів предмети розкладаються на складові частини, на найпростіші геометричні форми, які утворюють „нову реальність”. Об’єми зображають з різних точок зору. Дійсність ніби розпадається.

            Колорит у творах кубістів ще реальний, форми реальні. В ранній період переважає колористичне рішення, в якому основні кольори коричневий, жовто-зелений, охристий.

            1908-1911 рр. – аналітичний кубізм

            З 1911 р. – синтетичний кубізм – з геометричних площин складають щось подібне до реалістичного світу, застосовують колаж; колорит холодний або похмурий, коричнево-жовтий. 

Жорж Брак "Жінка з гітарою", 1913

ФУТУРИЗМ

Футуризм виник 1909 р., існував до 1930-х, частково еволюціонуючи до абстракціонізму. Футуризм розвинувся під знаком властивої авангардизму спрямованості в майбутнє. В цілому футуризм представляв собою скоріше не художню течію, а певний умонастрій художників і поетів, які розмріялись про небувале мистецтво майбутнього, які нестримно і хаотично прагнуть до нього і схвильовано сприймають його ознаки в сучасному світі. Футуризм склався в Італії. 

Джакомо Балла "Динамізм собаки на повідку", 1912

Увага до ритмів, що створюють ефект швидкого руху, стає головним в живопису Дж.Бала, К.Карра, Дж.Северіні і в скульптурі У.Боччоні. 

Умберто Боччоні "Унікальні форми безперервності в просторі", 1913

Цей формально-абстрактний варіант мистецтва, де порив до майбутнього стає спеціальною темою або, вірніше, мотивом художнього переживання. Реальні, натурні мотиви, їхні фрагменти динамічним чином поєднуються з лініями, площинами, гранями, які служать вираженню феномену руху, в ряді робіт італійських футуристів, в творах російських художників: „Авіатор” Малєвіча, „Велосипедист” Гончарової, „Червона Ейфелева вежа” Делоне, „Завоювання повітря” ла Френе.

Н.Гончарова "велосипедист", 1913

ДАДАЇЗМ

Дадаїзм. В середині 1910-х років визначається ірраціоналістична тенденція, яка виразилась в дадаїзмі, котрий в 1916 р. об’єднав в Цюріху художників різних національностей.

Ман Рей "Подарунок", 1921

  „Дада” – плід травмованої національно-естетичної свідомості, яка сприймає світ як суцільне безумство і безумним чином відгукується на нього. В колажах, монтажах дадаїстів поєднуються роздроблені фрагменти реальних предметів і уривки вражень. Навмисне не пов’язані рельєфи і „автоматичні рисунки” Х.Арпа, графічні „механоморфози” Пікабіа, „калліграми” Тцара. Саме мистецтво, створення художніх творів виглядає в очах дадаїстів непотрібним заняттям. Їх визнаний лідер, Дюшан, першим висуває програму „антимистецтва”, у відповідності з якою створення художніх творів замінюється експонуванням реальних речей, або оскверненням пам’ятників мистецтва („Мона Ліза” з домальованими вусами і борідкою – Марсель Дюшан).

Марсель Дюшан «L.H.O.O.Q.», 1919

Марсель Дюшан "Фонтан", 1917

АБСТРАКЦІОНІЗМ

            Абстракціонізм – безпредметне мистецтво. Для абстракціонізму характерні спонтанне вираження внутрішнього світу художника, його підсвідомості в хаотичних абстрактних формах, максимально можливе узагальнення або повна відмова від форми, безпредметні композиції ( з ліній, крапок, плям), експерименти з кольором.

Василь Кандінський "Композиція VІІІ", 1923

            Основоположники абстракціонізму В.Кандинський та К.Малєвіч використовували поняття „безпредметне мистецтво”, зауважуючи при цьому, що відсутність предмету в картині не означає відсутності в ній сенсу.

            Художник Василь Кандинський (1866-1944) народився в Москві, виріс в Одесі, довгий час жив в Німеччині. Своїми першими абстрактними акварелями (1910) від звільнив живопис від „предметності”. Але все ж в багатьох картинах Кандинський використовував і предметні елементи. Для кращих робіт художника характерні експерименти з кольором, пошуки оригінальних композицій („Озеро”, „Композиція VI”, „Чорна пляма”, „Синій гребінь”, „Маленька мрія в червоному”).

            В першій половині ХХ ст. в абстрактному мистецтві панує геометричний напрям, яскравим представником якого був Піт Мондріан. Він рекомендував відмовитись від тривимірного зображення і обмежити палітру. Для цього Мондріан пропонував три правила живопису: 1) колір повинен бути плоским; 2) колір повинен бути одним з основних кольорів спектру; 3) колір повинен бути „фактично обумовленим, але жодним чином не обмеженим”. Чорний, білий і сірий при цьому можуть відігравати роль тла. В картинах Мондріана часто світлові і кольорові площини він розташовував в каркасах суворо прямокутних форм („Композиція з червоним, жовтим і блакитним”).

Піт Мондріан "Композиція з червоним, синім і жовтим", 1930

            АРХІТЕКТУРА

Особливістю архітектури ХХ ст. стало утвердження нових принципів формоутворення і організації оточуючого середовища. На розвиток світової архітектури з початку ХХ ст. величезний вплив справив науково-технічний прогрес. Застосування залізобетону і скла, розробка нових каркасних конструкцій, котрі дозволяли замінити підтримуючі стіни навісними екранами, застосувати суцільне засклення, досягнути вільного планування будівель – всі ці новаторства висунули на перший план інженерну сторону архітектури.

            Модернізм об’єднав багато авангардистських напрямів в архітектурі, стрижневим серед яких був функціоналізм.

            У функціоналізмі надалі розвинулись ідеї раціоналізму та конструктивізму, коли архітектура передусім орієнтувалась на фізичні властивості матеріалів і конструкцій.

            Визнаючи тільки користь і доцільність, функціоналізм вважав декоративність непотрібною, відкидав національні традиції, тому отримав статус міжнародного (інтернаціонального) стилю. Один з найвідоміших архітекторів ХХ століття Ле Корбюз’є визначив будинок як „машину для житла”. Визнаним лідером функціональної архітектури вважався також німецький архітектор Вальтер Гропіус.

            Архітектор Ф.Л.Райт розвивав концепцію „відкритого плану” будівлі, яка нерозривно пов’язана з оточуючим середовищем. Л. Міс ван дер Рое прагнув створити своєрідний канон сучасної архітектури у вигляді висотної будівлі – „коробки” з суцільно заскленими стінами.

            Найінтенсивніші пошуки на початку ХХ ст. провадились в США. Втіленням вертикального прагнення архітектури модернізму стали американські хмарочоси, які почали споруджувати в Чікаго. Один з перших хмарочосів – Вулворт-білдінг (1910-1913) в Нью-Йорку, одним з найвідоміших і найкрасивіших є Емпайр-стейт-білдінг (1930-1931).