УКРАЇНСЬКИЙ ЖИВОПИС КІНЦЯ 19 – 20 СТОЛІТТЯ

 Мистецтво первісного ладу

         

1. Мистецтво епохи палеоліту

         Період 80-40 тисяч років тому пов’язаний з появою сучасного типу людини розумної - неоанропа (кроманьонця), а 35 тисяч років тому (в епоху плейстоцену, останього Льодовикового періоду) розпочався яскравий та стрімкий розвиток первісного суспільства. Ця епоха характеризується завершенням формування сучасної людини. З'являються, на відміну від печерних, великі поселення (стоянки), здебільшого відкритого типу. Господарство, як і раніше, привласнювальне, полювання на великого звіра (мамонта, носорога, бика, північного оленя) має колективний характер. Але саме для цього часу є поява і розквіт мистецтва як такого, що досяг найвищого рівня в останній стадії палеоліту - мадлені (15-10 тисяч років тому).        

        Це - зображення на стінах печер, графічні малюнки на гальці та кістці, скульптура у вигляді статуеток, вирізаних із бивня мамонта, музичні інструменти у вигляді флейт, виготовлені з кістки. До пізнього палеоліту мають стосунок галереї малюнків, які вирізняються такою узагальненістю та виразністю, що деякі з відомих сучасних художників (як от Пікассо) вважали їх досконалими творами мистецтва і навіть бачили у них зразок абсолютної самобутності художнього вираження. 

        Для печерного мистецтва характерні найдавніші натуралістичні зображення - відбитки людської руки, серії прямих та хвилястих паралельних ліній, проведені пальцями по сирій глині, палеолітичне гравірування, розписи, барельєфи, окремі витвори з глини.

         Печерний живопис неоантропа відомий на території Європи. Здебільшого, ці памятки сконцентровані на території Південної Франції та Північної Іспанії. Це - печери Альтаміра (бл. 15 500 р. тому), Ляско (18 000 р. тому), Ламут, Пер-нон-Пер, Марсула, Мас д'Азиль та інші. На стінах були знайдені зображення тварин: бізонів, коней, оленів. Малюнки виконані фарбами: чорною із сажі та червоною з охри. 

Печерний живопис печери Ляско (Франція)
Чудовий сайт про печеру Ляско (3D-тур  лабіринтами печери)http://www.lascaux.culture.fr/#/fr/00.xml

Тварини виглядають цілком реалістично. Треба зазначити, що скульптури та малюнки, що зображують тварин, реалістичні, а людські дуже умовні та схематичні, і найчастіше являють собою фігури або фантастичних антропоморфних істот, або людей у звіриних масках.

Печера Альтаміра (Іспанія)

 Характерними пам"ятками є знайдені на стоянках десятки жіночих статуеток, виготовлених із бивнів мамонта - "палеолітичні Венери". Одна з найвідоміших - Віллендорфська Венера.

Венера з Холе-Фельс (40-35 тис. р. до н.е.), найдавніший твір доісторичного мистецтва

Вілендорфська Венера, 24-22 тис. до н.е. , вапняк, висота 11 см.

2. Мистецтво епохи мезоліту та неоліту

       Із закінченням людовикового періоду і переходом від палеоліту до мезоліту, як раніше, господарство має привласнювальний характер, але відбуваються значні зміни у його галузях. Якщо палеоліт був для первісної людини школою організованості, колективності, то мезоліт стає школою спритності та особистої ініціативи. У цей період розтанув льодовик, розширюється простір, протікають ріки, виростають ліси. мисливці починають освоювати невідому й пустельну землю, що звільнилася від льодів. Світ отримує третій вимір. Людина у своїх далеких мисливських переходах звертає увагу на небо, змушена орієнтуватися за сонцем і зірками, враховувати місячні і темні ночі. У мистецтві цього часу найпоширеніші зображення - людина з луком і шаман.

     Людина продовжує освоювати печери. Але зявляється новий тип їхнього використання - сакральний. За стилем зображення печерні малюнки можно віднести до "умовно реалістичних", вони відбивають початок процесу стилізації, де фігури людей і тварин починають передаватися різними лініями схематичного характеру. Такого характеру виявлені зображення і в "Кам"яній могилі" неподалік від стоянки мезолітичного періоду.

     У наступний період камяного віку - неоліті і енеоліті - відбувається поступовий перехід від присвоюючого господарства до виробничого. Зміни відбуваються і в релігійних та мистецьких уявленнях, і взагалі у мисленні людини та її світосприйнятті. Зявляється землеробство і головним фактором життя стає вода (дощ або іригація). 

       

Малюнки з зображенням полювання (мезоліт)

Менгір

      Найважливішим явищем, що характеризує пізній неоліт і всю епоху бронзи, є поява мегалітичної архітектури, які використовувалися для релігійних та астрономічних цілей. Мегалітичні будівлі можна поділити на три види.

Менгіри - вертикально поставлені камені, часто покриті рельєфами, ледь оброблені. 

Дольмен

Дольмени - чотирикутні будівлі з каміння. Найпростіший дольмен - два вертикально поставлені камені, перекриті третім. Завершений по формі дольмен складався з чотирьох щільно припасованих плит, які утворюють чотирикутник, і перекриті пятою плитою. У багатьох дольменах внутрішні сторони плит покриті символічними знаками. 

Кромлех Стоунхендж 2 тис. до н.е.

Кромлехи - кам"яні плити або стовпи, розташовані по колу, може складатися з кількох рядів кіл. Окремі точки кромлеха фіксували фази річного руху Сонця.

    Відео до теми: "Стоунхендж. Мировые сокровища культуры. "

Кромлех

На цьому етапі зникли хронологічна, культурна одноманітність, у різних географічних зонах Землі розвиток пішов різними темпами і різними шляхами. У так званому “родючому півмісяці” (Єгипет, Південно–Західна Азія, узбережжя Перської затоки) зміни відбувалися прискорено. На Півночі ж, навпаки, племена довго залишалися на тому ж  рівні розвитку. Вже помітні дуже яскраві місцеві особливості, що дозволяють відрізнити неоліт Єгипту від неоліту Межиріччя, неоліт Європи від неоліту Сибіру. Творчість людей з розвиненим землеробством відрізнялася від творчості племен з переважним розвитком скотарства і, в свою чергу, була іншою, ніж у північних лісових областях, де основним продовжувало залишатися полювання.

Первісне мистецтво відіграло важливу роль в історії і культурі давнього людства. Навчившись створювати зображення (скульптурні, графічні, живописні), людина здобула певну владу над часом. Уява людини втілилась в новій формі буття – художній, розвиток якої прослідковується історією мистецтва.