Художній метал від модерну до постмодерну

 

Еволюція художнього металу та ювелірного мистецтва: від модерну до постмодерну

1. Епоха модерну: подолання історизму

    Художній метал модерну визначається стилем у декоративно-ужитковому мистецтві, що панував у 1890-х — на початку 1900-х років. Нові тенденції в металопластиці з'явилися близько 1890-х років і були спрямовані на подолання історичних стилів.

    У прикрасах із надзвичайною силою виражається любов до природи і майже натуралістична точність у передачі її форм. Цим тенденціям сприяло ознайомлення європейців з японською культурою, котра культивувала рослинні мотиви, тяжіння до вигадливості та гостроти ліній, асиметричні композиції. Серед декоративних елементів прикрас з'явилися мотиви парадної орнаментики — вигадливі, часто декоративні форми, які були покликані ніби заново відкрити красу коштовного металу, емалі та каменів. Таким матеріалам, як ріг, скло, кришталь, перламутр, дерево, також надавали значення коштовностей.

2. Великі майстри та фірми межі століть

    Для оновлення художніх засобів у ювелірній справі великий внесок зробив один із найкращих паризьких ювелірів — Рене Лалік. Його прикраса у вигляді золотої бабки з коштовними каменями і емалями стала своєрідною емблемою стилю модерн.

    Аналогіч
ні творчі пошуки в руслі вираження естетичних смаків інтелектуальної верхівки суспільства провадила ювелірна фірма  Cartier. Не відкидаючи властивого модерну кредо — культивувати у прикрасах оригінальність вирішення, — «Картьє» продовжував пошуки нових ідей на основі вивчення мистецтва минулих епох. Незмінно дотримуючись принципу поєднання французького класицизму із сучасністю, фірма у 1913 році виконала своє найбільше замовлення — кольє-рив’єра із центральним синім алмазом «Терещенко» (42,92 карата), яке замовив український промисловець Михайло Терещенко для своєї дружини Маргарит.

3. Архітектурний метал та «залізне мереживо»

    Найповніше нові тенденції виявилися в Ейфелевій вежі, споруді Центрального ринку в Парижі та у виставкових павільйонах. Першою роботою у стилі модерн прийнято вважати будинок Тасселя (1893 р.) архітектора Віктора Орта, де вперше на повну силу були використані конструктивні можливості металопластики. Його однодумець, Ектор Гімар, став творцем славетних декоративних решіток входів у паризьке метро.

    Великий вплив мав також бельгійський архітектор Анрі ван де Велде, прихильник машинного виробництва, чиї роботи утвердили лінію модерну з абстрактною орнаментикою та функціональністю. Передумовою нових форм архітектурної металопластики стали решітчасті конструкції Гюстава Ейфеля, які започаткували «металевий стиль» із вільним ритмом залізного мережива.

4. Міжвоєнний період: Ар-деко та функціоналізм

    Перша світова війна спричинила застій, проте згодом стиль став залежати від науки і техніки. З'явилися чисті об'єми, гладкі поверхні та геометричні грані. У ювелірстві 1920-х років панувала феєрія барв: золото поєднували з платиною, використовували емаль, рубіни, бурштин, корал.

    Паризька виставка 1925 року стала віхою для ар-деко. Мода породила розбірні прикраси: бандо, сотуари, брош-кліпси. Авангардист Жорж Фуке культивував простий геометричний дизайн, а ювелір Жан Депре створював браслети, що нагадували машинні форми. У цей же час виходець із Києва Наум Слуцький впроваджував ідеї школи Баугауз у дизайн металу.

5. Повоєнне відродження та «новий погляд»

    Після Другої світової війни в ювелірстві посилилися впливи сюрреалізму та абстракціонізму. Скульптор Геннінг Коппель створював аеродинамічні форми для Георга Єнсена. Дім Шанель запропонував комплексне бачення костюма, а Крістіан Діор реанімував моду на тіари та діадеми в рамках стилю New Look.

    На світову арену виходять потужні гравці: Van Cleef & Arpels та Casa Damiani. Співпраця ювелірів із художниками, такими як Пабло Пікассо, Сальвадор Далі, Александр Колдер та Альберто Джакометті, перетворила прикраси на об’єкти високого образотворчого мистецтва.

6. Постмодернізм: еклектика та концептуалізм

    Від 1970-х років панує «космічна ера» та постмодернізм. Характерною стала гламуризація кітчу, поєднання дорогого з дешевим (картон, пластик, фотошпалери у роботах Отто Кюнцлі). З'явилися нові напрями: кінетичне ювелірство, шок-ювелірство, деконструктивізм.

    Майстри як Ендрю Гріма, Гійс Баккер та Венді Рамшав експериментували з електролізом, акрилом та орігамі. Попри всі провокації, ювелірне мистецтво сьогодення зберігає свою головну місію — вносити красу і гармонію у вічну пульсацію життя.

Джерело:  http://artmetal.org.ua 

Шмагало Р.Т. Енциклопедія художнього металу. Том І. Світовий та український художній метал. Класифікація, термінологія, стилістика, експертиза. - Львів, 2015