Художнє скло 19-20 століття

Художнє скло 19-20 століття

     Модерн - художній напрям в мистецтві останньої декади XIX - початку XX століття (до початку Першої світової війни). Відмінними рисами є відмова від прямих ліній і кутів на користь більш природних, «натуральних» ліній, а також розквіт прикладного мистецтва. Скло модерну прозоре, лінії тягучі, хвилясті, пружні. Скло пластичне, складних кольорів (холодні, бліді). Улюбленими мотивами були квіти, риби, краплі, зображення асиметричні. Найбільш відомими представниками цього часу в галузі скляної справи є Ежен Руссо, Еміль Галле, Рене Лалік і Луїс Тффані. 

   Художники модерну ( ар-нуво) тісно пов'язані з символістами. Вони вивели на сцену не тільки саму природу, а й те, що в природі до них зневажають або те, чого уникали. Бамбук, водорості, ліани, коники, метелики, сови, скарабеї, жаби, риби, бабки, лебеді, орли, павичі, змії - надзвичайно багато змій і багато іншого.

    Один з видатних майстрів цього часу - Рене Лалік (1860 - 1945) - французький ювелір і майстер художнього скла. Він прославився після паризької виставки 1900 року (як ювелір). Його яскраві з химерними формами оригінальні ювелірні вироби викликали небачену популярність, особливо в артистичних колах Парижа. Багато знаменитостей цінували і замовляли вироби у Рене. Перші вироби на приватне замовлення майстер відливає в єдиному екземплярі, використовуючи метод втрати воскової моделі, яка існувала ще в єгипетському склоробстві. З 1908 року Рене Лалік почав співпрацювати з Фірмою Франсуа Коті, який замовив серію ексклюзивних скляних флаконів для своїх ароматів. Згідно їх концепції, винятковий «нектар» був гідний виняткового флакона. Відбувся переворот в історії створення флаконів і парфумерії. Перші флакони його були досить прості, а естетичний акцент створювався за рахунок оригінальності пробки - у вигляді квітки, метелики, оголених жіночих фігурки. Як і в ювелірному мистецтві Лалік керувався правилом трьох F «femme, faune, flore» - "жінка, фауна, флора".

    Рене Лалік був реформатором в галузі художнього скла. Він любив експериментувати. Вже в 1900 році у нього була власна фабрика Комб-ла-Вілль, недалеко від Парижа. Під час Першої світової війни (1914-1918) ця фабрика припинила свою роботу, але в 1918 році він придбав більшу фабрику в Вінжен-сюр-Модер в Ельзасі. На новому заводі Лалік впровадив технологію пресування скла в форму під тиском. Лалік займався виробництвом різноманітних скляних виробів, в тому числі ваз, освітлювальних приладів, ювелірних прикрас з використанням кольорового скла і т.д. Його «візитною карткою» стало опалесціююче скло (переливаються) секрет якого до цих пір не розкритий. 
Також улюбленою технікою Рене була технологія «пат-де-вір»: скло подрібнене в порошок поміщали в гіпсову форму і ставили в піч, виходив ефект кракле, потім на готовий виріб наносився ще 1 шар прозорого скла. Виходив виріб з поверхню, яка здавалася шорсткою, а на дотик була гладкою. Для виготовлення своїх робіт Лалик любив використовувати свинцеве скло, тому що воно було більш блискуче (хоча й важче) і використовував метод литва під тиском в металеву роз'ємну форму, внутрішня поверхня якої була рельєфною. Крім цього використовував метод  з допомогою якого виходили речі високої художньої якості. Сам виріб виготовлялося методом лиття в роз'ємну металеву форму з рельєфом під тиском, потім виріб допрацьовувалося на гранувальному колі і оброблялося в техніці патинування за допомогою травлення. 

Флакон для парфумів «Амфітріта», випущений в 1920 р з фірмою Laliqueв  техніці патинування.

З 1925 року на фабриці Лаліка для патинування використовується фірмовий склад кислот. Патинування - це отримання матової поверхні скла шляхом хімічного травлення, поверхня скла на дотик як атласна.

Р. Лалік Келихи «Шість статуеток» 1911 р. Відбиток по склу, кислотне травлення, патинування.

  Надавав перевагу простим силуетам і поверхням, однак прикрашав їх тонким рельєфним, майстерно підсвіченим декором. 

Вносив в свої твори небачений для цього виду мистецтв гострий драматизм: крім кучерявих жіночого волосся і драпіровок, квітів і павичів улюбленими його мотивами були мерехтливі змійки і комахи, також вводив міфологічні гротески .

    Одним з кращих представників скляної справи був Еміль Галле. 

Еміль Галле (1846-1904), французький дизайнер, представник модерну, реформатор художнього скла. Вперше представив свої роботи широкому загалу на Паризькій всесвітній виставці 1878 року. Будучи главою сімейної фабрики з виробництва кераміки і скла біля Нансі (Лотарингія, Франція), Галле багато експериментував з матеріалами і вдосконалив вже відомі методи виробництва скла. Перші вироби були в дусі сходу. Але потім Галле відкинув всі традиційні уявлення, відмовившись від симетрії, класичних пропорцій форм і досконалого одноманітності матеріалу. Він вважав за краще кольорове скло, любив акцентувати декоративну цінність ретельно підготовлених «випадковостей», таких, як часткове помутніння, поверхневе кракелювання і повітряні бульбашки, і виявляти внутрішні шари кольорового скла за допомогою травлення кислотою і механічного гравіювання. Він розробив власні види скла. Еміль Галле вводить в обіг непрозоре художнє скло з декількома додатковими шарами - могло бути від 2 до 12 шарів скла.

Одна з найдивовижніших технік, розроблених Галле для прикраси скляних поверхонь - це маркетрі Галле. Готовий виріб підігрівали, вирізали рельєф потрібної форми і укладали в виїмку уламки кольорового скла, після чого посудину знову нагрівався в печі, так що цей лом ставав частиною судини. Після обробляли виріб за допомогою токарного інструмента- техніка камея. Потім поверхню покривалася тонким шаром прозорого скла, таким чином, маркетрі ніби б покривалося лаком і окремі ділянки протравлювали кислотою. Внутрішня поверхня повністю оброблялася і ставала оксамитова.

Ваза, фрагмент, близько 1900, багатошарове скло, маркетрі,
різьблення,
 інкрустація по матованому склу

Основними мотивами декоративного стилю Галле були нескінченні рослинні орнаменти (орхідеї, будяки, папороті) і пейзажі рідних місць. Рослини переплітаються між собою і створюють вишуканий декор, органічно вписаний в прості скляні форми ваз, світильників і інших творів. Галле очолив фабрику в Нансі і заснував при ній школу для майбутніх майстрів в 1874 році.

Ваза з зображенням квітки, листя і кучерявих стебел клематиса. Відноситься до групи виробів, які отримали назву "verreries parlantes", «скло, яке говорить». На корпусі вази відтворені рядки з вірша Шарля Бодлера, 1896

Опалесцентне скло

     Луїс Комфорт Тіффані - американський художник і дизайнер, представник модерну. Міжнародне визнання Тіффані принесли його вишукані вироби зі скла: вітражі, абажури, біжутерія.
 Винайдений ним спосіб з'єднання невеликих шматочків скла за допомогою мідної фольги, а також нові види створених ним стекол, зробили революцію в художньому склоробстві. Скло Тіффані: початковий видув, далі покриття різним за складом склом в кілька шарів, що створює різні ефекти. Опалесцентне скло - до складу сировини додавав олово або палену кістку. У розплавленої масі утворюються крихітні крапельки фосфатного скла, які замутняють скло.

Іризоване скло фірмовий знак Тіффані. Готове скло в гарячому вигляді посипають металевою пудрою, на поверхні  утворюється металевий глянець, який переливається всіма кольорами.

Фаврильне скло

Фавриль - кольорове скло Тіффані, яке забарвлювалося в масі реактивами. Метод вальцювання - маса виливається на робочу поверхню і по ній прокочується валец з рельєфом. Луїс Комфорт ніколи не застосовував одношарове скло. 

Техніка складання Тіффані стала однією з найпоширеніших у всьому світі для створення вітражів, лампових абажурів і інших творів декоративно-прикладного мистецтва з кольорового скла. Він знайшов власний замінник свинцевим прожилкам у вигляді мідних смужок, вирізаних з металевого листа. Вони приклеювалися до скла бджолиним воском і споювали між собою за допомогою олова. Таким чином стало можливо з'єднувати дрібні шматочки скла, опуклі і увігнуті скла і створювати складні об'ємні форми. Спочатку техніка мідної фольги застосовувалася їм для створення лампових абажурів, і тільки пізніше - для вітражів.

Вітраж "Ангел Воскресіння" , робота Луїса  Комфорта Тіффані в Першій пресвітеріанській Церкві, Індіанаполіс (1905)