ТЕХНОЛОГІЧНІ ВИДИ КЕРАМІКИ
Залежно від
глини та інших складників маси, температури випалювання, властивостей черепка,
кераміка поділяється на технологічні підвиди: теракота,
майоліка, фаянс, порцеляна, кам'яна маса (кам'янка) і шамот.
Т е р а к о т а (від італ. terracotta — випалена земля) — вироби із гончарних кольорових глин без жодних доповнень, температура
випалювання близько 900 °С. Теракотовий
черепок пористий, шершавий, неполиваний, легко поглинає воду. Він може бути
звичайного, природного кольору від світлого жовто-рожевого до
червоно-коричневого і темно-сірого або поливаний кольоровими ангобами.
Теракотовий посуд і статуетки відомі з найдавніших часів. Практично це перші
випалені керамічні вироби. Застосовувалися в побуті (художнє ремесло),
оздобленні архітектури (рельєфні фризи, медальйони) тощо. Завдяки нескладній
технології виготовлення художні твори з теракоти сьогодні популярні у народному
мистецтві, серед професійних та самодіяльних художників.
М а й о л і к а (італ. maiolica походить від давньої назви острова Майорка, через
який транзитом ввозилася до Італії іспано-мавританська кераміка) — вироби з кольорової глини, з випаленим
пористим черепком (температура випалювання — 900 °С). Майолікові вироби
формують переважно на крузі, рідше відливають у формах. Вони відрізняються
масивністю корпусу та інших деталей, плавністю контурів силуету. Оздоблюється
ангобами пастельних тонів з контрастом чорної, коричневої, червоної і
кольоровими поливами з яскравим полиском. Майоліка, як і теракота, дістала
найбільшого поширення у народному мистецтві.
 |
| Васильківська майоліка |
 |
| Італійська майоліка. Альбарелло (аптечна посудина). |
Ф а я н с (фр. faїence
походить від назви італійського міста Фаенца, з якого у XVI ст. інтенсивно
вивозили кераміку) — поливані вироби
переважно з білої, очищеної глини із спеченим, суцільним, дрібнопористим
черепком (температура випалювання 1200 °С). Виготовляють шаблоном з
пластичної маси і литтям у формах. Близькі до фаянсу вироби (тонкостінна
майоліка) були відомі на Стародавньому Сході. Однак найдосконаліший фаянс
почали виготовляти лише наприкінці XVIII ст. Найважливіше завдання
європейського середньовічного фаянсу — імітувати порцеляну. Звідси походять
його основні художні властивості: надзвичайна м'якість й узагальненість форм
(порівняно з порцеляною), багатство технік декорування, широка палітра
кольорових полив. На Україні фаянсове виробництво розпочалося наприкінці XVIII
ст.
 |
| Фарфор |
П о р ц е л я н а (ф а р ф о р) (від
персько-араб. farfür — титул китайського імператора, також назва
області в Китаї) — найдосконаліший вид
кераміки, вироби виготовлені зі суміші високоякісних білих глин та інших
складників. Випалюється при високій температурі — 1500 °С. Найголовніша відміна порцеляни від фаянсу —
дзвінкий білосніжний черепок має у зламі білу скловидну структуру, а тому в
тонких місцях просвічується і майже не поглинає води.
Двічі випалені, але не поливані порцелянові вироби називать бісквітом.
Батьківщина порцеляни — Китай. Винайдена близько VI ст., з XII ст. китайська порцеляна час від часу потрапляла до
Європи і набула поширення власне під назвою порцеляна (від італ. porcello — мушля молюска). У давнину мушлі
використовували як посуд для пиття рідини. В Європі порцеляну винайшов 1709 р.
Й.-Ф. Бетгер, а наступного року у Мейсені відкрилася перша європейська
порцелянова мануфактура. На Україні виробництво фарфору започатковане
наприкінці XVIII ст. на заводах у Корці, Городці, Баранівці.
 |
| Коричнева кам'яна маса. Д.Веджвуд |
К а м' я н а
м а с а (к а м' я н к а) — керамічні
вироби, виготовлені з тугоплавної маси, що утворює щільний спечений черепок
(температура випалювання 1300 °С), частково скловидний, але не прозорий. У
Китаї виробництво кам'янок розпочалося у III ст., було попередником фарфору. В
Європі кам'янкові вироби відомі з XV ст. Деякі види кам'яної маси (клінкер,
кераміт) не поступаються твердістю граніту, сієніту, навіть сталі. Вироби з
кам'янки оздоблюють переважно прозорою кристалічною або матовою поливою,
пласким рельєфом чи контррельєфом. Кам'янки відзначаються багатством поливаної
поверхні.
Ш а м о т (від фр. chamotte — вогнетривка випалена глина) — вироби, виготовлені з шамотної маси. До звичайної глини додають зелений шамот різної зернистості (діаметр 2—10 мм). Внаслідок цього зменшується пластичність глини н усадка виробів (температура випалювання 900 °С). Шамотні вироби відмикають у гіпсових формах, декорують розписом від руки, рідше поливають. Шамотні вироби мають характерні різкі злами форми, шорстку і дрібнорельєфну поверхню з мереживною сіткою заглиблень. Колір черепка від кремового до блідо-рожевого. Від середини XX ст. шамотні вироби (вази, декоративна пластика та ін.) успішно застосовуються у художньому оформленні інтер'єрів та екстер'єрів.
 |
| Скульптура з шамоту |
Коментарі
Дописати коментар