ХУДОЖНЄ СКЛО РЕНЕСАНСУ І БАРОКО

Художнє скло Ренесансу і бароко

       У ранньому середньовіччі скляне виробництво продовжувало діяти в колишніх римських колоніях. Однак скло тут виготовляли переважно низької технологічної якості, зеленого кольору, обмеженої кількості форм (аптекарські флакони і склянки з «хоботками» та «в горошок»). Врешті ‒ решт у IX ст. склоробство повністю занепадає.

     Наступні періоди розвитку європейського художнього скла пов’язані із

впровадженням венеціанської технології ‒ так зване венеціанське скло, німецької і богемської технологій ‒ поташне скло, а також калійно-вапнякового скла та ін.

   Першими склоробами у Венеції були монахи-бенедиктинці,  які спеціалізувалися на виготовленні фляг для пілігримів. Якість скла не перевершувала інших європейських виробників.

Прорив відбувся після появи технологій, рецептів і зразків візантійського скла в руках у венеціанців (після 4-го  Хрестового походу 1204 р.).

                                Склоробство Венеції 4 етапи:

    X - XII століття - перший трьохсотлітній етап. Виробництво скла знаходилося в зародковій стадії. Виробляли тільки прості предмети побуту.

    XIII - XIV століття - другий етап. Період максимального розвитку галузі. Ремесло зайняло одне з провідних місць в економіці країни.

   XV - XVII століття - третій етап. Етап розквіту майстерності і розквіту мистецтва склоробства. Венеція захопила світове лідерство в галузі.

   XVIII століття - період занепаду. Венеція була окупована Францією, тому багато фахівців поїхали з країни, а технології були втрачені. Мода на венеціанське скло поступово згасала.

    В 1292 скляне виробництво було перенесено з материка на острів Мурано, саме його назва дала друге найменування  скла - муранське. Вже до кінця 15 століття тут виготовлялися знамениті кубки з кришками, чаші на підставках зі скла соковитого синього і зеленого кольору. Славився і розписаний емалями весільний посуд із зображенням пари або стилізованого під античність, або в сучасному вбранні.

  На зламі 15-16 ст. особливої популярності набувають вироби із чистого прозорого скла, яке мало іноді рожево-фіолетове забарвлення. Такі вироби – келихи, карафи прикрашались мереживним візерунком, нанесеним рідким золотом.

 Розквіт венеціанського скла припадає на 16-18 століття. Під час виготовлення скляних виробів використовувалися різні способи його обробки. Найбільш відомим є венеціанська філігрань (verta a filigrano).

  Не менш відомі й улюблені поціновувачами краси  - вироби виконані в техніці кракле, мілліфіорі.

Техніка мілліфіорі - "тисяча квітів"

  У 16-17 ст. венеціанські склороби досягли особливої віртуозності у виготовлені різноманітного посуду, іноді химерних форм.

   Виготовляли вироби з авантюринового скла , що нагадувало камінь авантюрин та агатового скла.
    На всю Європу славились венеціанські дзеркала та люстри.
    До 18 століття Венеція втрачає панівне становище на ринку скла. Знищення унікальних майстерень в ході наполеонівських воєн, поява інших центрів скляного виробництва в інших європейських країнах, винахід в Англії свинцевого скла, який дозволяв застосовувати нові способи обробки і виробництво скляних виробів в промислових масштабах - все це призвело до того, що випуск венеціанського скла різко скоротився і до 19 століття в майстернях на острові випускалося невелику кількість високоякісних виробів такими майстрами П'єтро Бігалья, брати Фралчіні.

   Художнє скло Німеччини і Богемії (територія Чехії без Моравії) у XIV‒XV ст. спочатку було зеленого кольору внаслідок забруднення піску окисом заліза та іншими хімікаліями. З нього виготовляли циліндричні склянки, обвиті нитками мензурки, стрункі, на маленьких ніжках бокали, а також фляги, дзбанки та ін.

   Виникає новий тип посуду для пиття вина ‒ рюмер. З середини XVI ст. збільшилося виробництво посуду для пива ‒ склянки, бокали, горнята.

    
Як засіб декорування значного поширення набув емалевий розпис на

геральдичну, пейзажну і біблійну тематики.

    
        Розквіт припадає на XVIII ст., коли хімічним способом навчилися
діставати чисте, безколірне скло. Водночас почали виготовляти дзбанки і фляги для напоїв чотири ‒ та шестигранної форм. У другій половині XVIII ст. дрезденський художник Самуель Мон запровадив ефектний прозорий розпис скляних виробів так званими транспарантними поливами.

     У 70 ‒ х роках XVII ст. на склоробних фабриках Богемії винайшли кришталеве   скло. Надзвичайно чисте, прозоре, з інтенсивним полиском, воно нагадувало   дорогоцінний гірський кришталь.

Як виготовляють кришталеві келихи

      Його відкриття ‒ важлива передумова розвитку склорізної техніки у поєднанні

з шліфуванням. Ніжки виробів піддавали грануванню, тоді як поверхню бокала,

чаші оздоблювали вишуканим мережаним візерунком та фігуративними зображеннями, пейзажами і написами.