МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОГО РИМУ
Стародавній Рим, історія якого охоплює
більше 12 століть, залишив людству багату культурно-художню спадщину. В поезії
– це безсмертні твори Вергілія, Горація, Овідія, в історії – праці Корнелія
Тацита і Тіта Лівія; у філософії – матеріалістичні погляди Лукреція; в
ораторському мистецтві – промови Ціцерона. Важко переоцінити значення римського
права для всієї наступної історії юридичної думки Європи, а латинська мова
стала родоначальницею цілої сім’ї сучасних романських мов, куди входять
італійська, французька, іспанська, румунська та інші мови. Стародавній Рим вніс
чудовий вклад в скарбницю світового мистецтва. Його видатні досягнення –
грандіозні пам’ятники архітектури: чудові дороги, вимощені кам’яними плитами,
які з’єднували Рим з найвіддаленішими містами обширної імперії, гігантські
акведуки-водопроводи, величні храми, видовищні і меморіальні споруди. Художня
культура органічно втілила все краще, що створили цивілізації Стародавнього
Сходу і античного Середземномор’я, і в той же час зберегла неповторну
оригінальність і своєрідність. Багато Рим успадкував від своїх попередників,
але особливу роль зіграли творчі традиції етрусків, одного з найбільш
розвинутих народів Стародавньої Італії та культура Стародавньої Греції. З
легендами про заснування міста пов’язаний ранній пам’ятник римської скульптури
– бронзова статуя вовчиці, яку стали називати “Капіталійською” від назви
пагорба, де вона стояла (відлили на поч. 5 ст. до н.е.). Образ вовчиці став
символом всієї історії Стародавнього Риму. В 5-1 ст. до н.е., в період
існування Римської республіки, її легіони завоювали міста етрусків і грецькі
колонії, Карфаген, Єгипет та ін. За 5 століть Рим з маленького, нічим не
визначного містечка, розміщеного на 7 пагорбах за течією Тибру, перетворився на столицю величезної імперії.
Періоди:
Царський 8 - 6 ст. до н.е.
Республіканський 5 - 1 ст. до н.е.
Імператорський 1 ст. до н.е. – 5 ст. н.е.
Архітектура. На формування архітектури визначальний вплив
справили 2 фактори: наявність місцевих, в основному етруських, традицій і вплив
грецької архітектури. Основне, що внесли в архітектуру Риму етруски – це
склепінчасті конструкції. Від греків в Рим перейшла архітравно-балкова система
і її ордерне вираження. Грецькі ордери – дорійський, іонійський і
коринфський – були сприйняті і отримали 2 нові модифікації – ордери тосканський
та композитний.
 |
| а) дорійський, б) тосканський, в) іонійський, г) коринфський, д) композотний |
Крім ордерів в Римі
виникла і застосовувалась система, яка включала два протилежні конструктивні
принципи – балкової і склепінчастої конструкції – ордерна аркада або
римська архітектурна ячейка.
Римляни винайшли і
широко використовували римський бетон, арку, склепіння, купол.
Значна частина
пам’ятників зосереджена в Римі. Він заснований у 8 ст. до н.е., розміщений на
пагорбах, головними з яких є Капітолій, Палатін, Квірінал. Між цими трьома
пагорбами виникла центральна римська площа – форум, як місце для
торгівлі і зборів. Найбільш складний і цікавий форум імператора Траяна
побудований на початку 2 ст. н.е. На ньому знаходиться колона Траяна,
висота 38 м ,
складається з 17 мармурових блоків, увінчана 8 м статуєю. Всередині вона
мала гвинтову драбину, а ззовні була облицьована плитами мармуру з висіченим
рельєфом, який відтворює найважливіші епізоди війн Траяна.
 |
| Римський форум |
В межах форумів
знаходилась велика кількість храмів. Вони різні за розмірами, формами і
включенням в оточуюче середовище, вони мають особливості, які дозволяють одразу
відрізняти давньоримські храми від грецьких. Всі вони поставлені на подіуми –
площадки типу п’єдесталів, зі сходами тільки з передньої сторони. В передній
частині храмів – глибокі передні портики. Бічні фасади або прикриті колонами
або оброблені півколонами, таким чином храми фактично були псевдопериптерами.
Більшість їх вирішено в коринфському ордері.
Вершиною римської
архітектури періоду розквіту є Пантеон – храм усіх богів (2 ст. н.е.) Це
грандіозний круглий храм, перекритий сферичною чашею купола діаметром майже 43 м . Циліндричний об’єм
складений суцільною кладкою, без проміжків, вхід – портик. При будівництві
використано цегляно-бетонні конструкції. Інтер’єр оброблений поліхромним
мармуром.
 |
| Пантеон (2 ст.)
Ще один вид римських
споруд – терми, які представляють собою складне поєднання корпусів і
приміщень, пов’язаних зі спортом і гігієною. В термах знаходились приміщення
для занять спортом, зали для відпочинку, бесід і виступів ораторів. Найбільшими
були терми Каракали і Діоклетіана.
 
Терми були пов’язані
з вживанням великої кількості води, а тому сюди підводились спеціальні
відгалуження водопроводу – акведука. Акведуки – перекинуті через русла
рік, вони представляли дивовижну картину суцільної ажурної аркади – одно -,
дво-, триярусної.
Серед громадських
споруд велику групу складають видовищні будівлі. Римські театри, були подібні
до грецьких, але на відміну від грецьких будувались і на горизонтальних
ділянках, підйом місць для глядачів здійснювався застосуванням спеціальних
опорних конструкцій. Специфічними римськими спорудами були амфітеатри.
Найбільшим з них був Колізей в Римі, побудований в 1 ст. н.е. Він
представляє собою овальну чашу, в центрі – арена, оточена місцями для глядачів
(56 тис.) Колізей має 4 яруси, з’єднані кільцевими коридорами. В першому ярусі
застосовано тосканський ордер, в другому – іонійський, в третьому –
коринфський, четвертий оздоблений пілястрами коринфського ордера.
 
Мармурова арка
імператора Тіта побудована біля римського Форуму у 1 ст. н.е., на честь
перемоги його над Палестиною. Арка прикрашена меморіальним написом, служила
постаментом для бронзової скульптурної групи імператора та богині перемоги
Вікторії на колісниці, запряженій четвіркою коней.
Скульптура: провідну роль в римській скульптурі займав
портрет. Як самостійне явище він існував з 1 ст. до н.е. На відміну від
грецьких майстрів римляни вивчали обличчя конкретних людей з їхніми
неповторними рисами. В портретному жанрі найяскравіше проявився самобутній
реалізм, спостережливість, вміння узагальнити.
Зародження портрета
пов’язане з давнім заупокійним культом знімання маски з обличчя померлого. Люди,
втілені в портретах, стримані, серйозні. У стилі портрета відбувалась еволюція.
Портрет
республіканської епохи (5-1 ст. до н.е.) при документальній точності відтворює
спрощені форми, різкі лінії, моделювання сухе. Образи суворі, сповнені сили – „Брут”.
Портрет в епоху
імперії (1 ст. до н.е. – 5 ст. н.е.) – виник новий напрям під впливом грецького
мистецтва. Змінився характер образу: в ньому відобразився ідеал суворої
класичної краси. З’являються парадні, величні і стримані портрети. З’являються
портрети на повен зріст: ефектні і помпезні. Разом з тим, створюються
надзвичайно життєві портрети. Серед портретованих з’являються представники
середнього класу. Застосовують нові художні прийоми. Художники досягли
пластичної виразності форм. Характеристики моделі багатогранні, узагальнені – „Портрет
Нерона”, „Портрет римлянки”.
 
ІІІ ст. – епоха
розквіту портрету. Він звільнився від традиційних ідеалів і показував суть
портретованого. Портретні образи різноманітні: в них схоплено вираз обличчя.
Пізній період
розвитку портрета відзначений зовнішнім огрубінням і підвищеною духовною
експресією. За силою вираження характеру ці твори являють собою одну з вершин
портретного мистецтва.
|
 |
| Статуя Октавіана Августа |
 |
| Статуя імператора Марка Аврелія |
Для римського рельєфу
характерна розповідність. Унікальним прикладом є рельєфний історичний фриз,
який огортає колону Траяна. Цей фриз відтворює найважливіші епізоди двох війн
Траяна з даками. В цих сценах показані 2500 різноманітних фігур і серед них 90
разів повторюється зображення самого Траяна. Довжина фризу 200 м .
Ще одним прикладом є
рельєф, який оздоблює вівтар Миру на Марсовому полі.
Живопис
та мозаїка: в епоху Римської імперії високого розвитку досягли
мистецтво мозаїки та декоративний розпис, тісно пов’язані з архітектурою. До
видатних творів відносять мозаїчні підлоги в багатих будинках, відкриті під час
розкопок міста Помпеї, яке загинуло у 79 р. н.е. На цих мозаїках зображені мандрівні
музиканти і актори, півні, що б’ються, філософи, які ведуть бесіди, кішка з
куропаткою в зубах, жителі морських глибин. Найцікавіша мозаїка, яка
відноситься до 1 ст. до н.е. зображає історичну подію - битву Олександра
Македонського з перським царем Дарієм. Вона займає площу 15 метрів квадратних і
складена з 1 млн 500 тис кубиків гірських порід. Художник вміло передав грізне
напруження бою, виразні обличчя воїнів, блиск зброї. Складна композиція,
використання сміливих ракурсів і краса колориту говорять про великий талант і
тонкий смак художника.
Монументально-декоративний
живопис пройшов у своєму розвитку такі стилі:
1. Інкрустаційний (2 ст. до н.е.) – імітує облицювання стін
мармуром, зі штукатурки виконували архітектурні деталі (карнизи, пілястри) і
розписували;
2. Помпеянський (80-ті рр. до н.е. – 20-ті рр. 1 ст. до
н.е.) – стіни розчленялись ілюзорно виконаними колонами, пілястрами, нішами,
портиками;
3. Орієнталізуючий (з кінця 1 ст. до н.е.) – на стінах
відтворюють картини відомих майстрів, колони, гірлянди, квіти, орнаменти.
4. Декоративний (з веред. 1 ст. н.е.) – на стінах
відтворюють фасади палаців, сади, які видніються через вікна, копії картин.
Справжнім
шедевром розпису є, так звана, вілла Містерій, яка дістала назву за
сюжетами фресок, які зображають сцени з таїнств, пов’язаних з посвяченням в
культ бога Діоніса.
 |
| Розписи Вілли Містерій (Помпеї) |
 |
| Портрет подружжя (Помпеї) |
Рекомендую до перегляду:
"Історія Риму за 20 хвилин"
Коментарі
Дописати коментар