Дороманське мистецтво

 

Дороманське мистецтво

1. Мистецтво меровінгів V-VIII ст.

2. Мистецтво остготів.

3. Мистецтво вестготів.

2. Мистецтво каролінгів ост. чв. VIII- пер. пол. IХ ст.

 

Останнім роком існування Західної Римської імперії вважається 476 рік, в якому германський вождь Одоакр змусив відректися від престолу імператора Ромула Августа. Падіння Західної Римської імперії вважається водночас початком нової ери в історії Європи — Середньовіччя.

Мистецтво меровінгів V-VIII ст.

 

Перший період Середньовіччя охоплює V – VIII ст. Поступово всю Римську імперію захопили варварські племена: Апеннінський півострів – остготи, Піренейський півострів – вестготи, Британські острови – англо-сакси, території по Рейну – франки, Північ Африки – вандали. На території Римської імперії було створено п’ять варварських королівств. Найсильнішим з них було королівство франків. 

Франкський вождь Хлодвіг Меровей – зачинатель меровінгської династії, об’єднав племена франків та підкорив собі інші. Він першим із варварських королів у 495 р. прийняв християнство і почав активно поширювати його на підкорених йому землях. У ІV-VI ст. варварські племена прийняли християнство, хоча серед них були ще сильними язичницькі традиції. Хлодвіг Меровей ступив на престол десятилітнім хлопчиком. Він вражав всіх своїм розумом, волею та жорстокістю, і завдяки цим якостям втримав престол і став найсильнішим королем Європи. Меровінги панували в Західній Європі до VIII століття. Отже, цей період мистецтва умовно називають добою Меровінгів.

Архітектура доби Меровінгів

Крипта в церкві Святого Лаврентія в Греноблі

З прийняттям християнства варвари почали будувати перші церкви, які були маленькі, прямокутні в плані, схожі на давньоримські базиліки. З часів меровінгів збереглось небагато споруд: крипта в Греноблі (7-8 ст.), баптістерій в Пуатьє (7-8 ст.). 

Баптистерій Святого Іоанна Хрестителя в Пуатьє

      У 7-му сторіччі меровінзькі ремісники мали добру репутацію, наприклад їх запросили до Англії для відновлення мистецтва виробництва скла (яке було втрачено на півночі Європи після розвалу Римської імперії) та для будівництва місцевих церков.

  Збереглося дуже мало меронвізьких ілюмінованих манускриптів, з них найбільш багато оздоблений — Сакраментарій Геласія (8-ме сторіччя).

Сакраментарій Геласія. Обкладинка та перші слова (манускрипт в Ватиканській бібліотеці)

      Ювелірні вироби меровінгського періоду представлені в основному фібулами різних форм (дископодібні, кільцеподібні, зооморфні), поясними пряжками, кільцями і елементами кінської упряжі. Більш скромні прикраси виготовлялися з бронзи і червоного скла, іноді з позолотою або окремими золотими елементами.

Мистецтво остготів.

Остготи в 493 р заснували своє королівство в Північній і Середній Італії з центром в Равенні. Військова знать остготів перетворювалася на великих землевласників, зросталася з римською аристократією, тоді як рядові члени племені нерідко ставали рабами. Король остготів Теодоріх вважав себе наступником римських імператорів і носив титул «Августа». Він зберіг колишнє управління і побут римлян. У 555 р остготське королівство було знищено Візантією за допомогою лангобардів, гунів, парфян і інших племен. За 60 років існування остготського королівства в Равенні було побудовано кілька досить значних споруд. Як і в інших сферах суспільного і культурного життя, в архітектурі остготи спиралися на раніше розроблені типи будівель, перш за все - культових. 

Найбільш своєрідною пам'яткою остготського зодчества є гробниця Теодоріха, споруджена в 526-530 рр. Гробниця являє собою двоповерхову центричну споруду: нижній поверх в плані десятикутний,  діаметром 13,5 м; верхній - круглий, трохи меншого діаметру, так що над першим утвориться зовнішній обхід шириною 1,2 м. Нижній поверх містить  хрестоподібну в плані усипальницю, перекриту склепінням, як і в мавзолеї Галли Плацидії. Обхід у другому поверсі спочатку мав арки на консолях і колони, можливо, також і статуї (загальновизнаною реконструкції досі не існує).

Усередині горішнього рівня

Якщо з зовнішнього боку гробниця Теодоріха  повторює звичайну в античному світі форму мавзолею, то в її художніх особливостях вже виражений новий тип архітектурного мислення, який відповідав суворій епосі переселення народів. Всередині будівлі стрункі пропорції античної центричної споруди порушені стелею, що розділяє гробницю на два низьких приміщення. Особливе завершення гробниці, перекрите замість купола монолітом, якому  при обробці надали правильної форми. (Перекриття - найбільш оригінальна частина гробниці. Це один з найбільших монолітів, який будь-коли застосовували в будівництві (діаметр 10,5 м, висота 2,5 м). Камінь був добутий на протилежному березі Адріатичного моря, в Істрії, там видовбаний для зменшення ваги і доставлений в Равенну , підвішений між кораблями. Було влаштовано земляний насип до висоти гробниці, і на неї піднято моноліт, очевидно, тими ж примітивними засобами, якими користувалися при зведенні дольменів і інших грандіозних споруд в доісторичні часи. Мабуть, серед народів, які осідають на руїнах Римської імперії, ще зберігалися такі будівельні навички. ).

Мистецтво вестготів.

    Вестготи заснували в 419 р Тулузьке королівство, влада якого поширювалася на Південну Галлію та Іспанію. Після того як франки в 507 - 510 рр. відняли у них Аквітанію, їх володіння обмежувалися  Піренейським півостровом. Характерні риси вестготської архітектури - підковоподібні арки, прямокутні в плані апсиди, кладка з тесаного каменю, використання рослинного і тваринного орнаменту. Церква Сан-Хуан-де-Баньос - найдавніша християнська церква всієї Іспанії - була зведена в VII столітті вестготським королем Реккесвінтом. Побудована вона була з обробленого прямокутного каменю без використання будівельного розчину. Ця церква і ще кілька вестготских церков в Іспанії приблизно того ж часу є останні зразки даного римського способу будівництва на Заході. 

Церква Сан-Хуан-де-Баньос

Сан-Хуан-де-Баньос. Інтер'єр

     Яскравими прикладами прикладного мистецтва вестготів є скарби вестготских королів зі скарбу знайденого в Гуаррасаре між 1858 та 1861 роками. Скарб містив піднесені Церкви дари: нагрудні і підвісні хрести, золоті діадеми і найважливішу знахідку - п'ять вотивних корон. Дві з цих корон містили імена дарувальників - королів Реккесвінта і Свінтілу (корона Свінтілу була вкрадена в 1921 р і її місцезнаходження на даний момент невідомо). Всі знахідки були виконані із золота і рясно інкрустовані дорогоцінними каменями - агатами, сапфірами, перлами і шматками гірського кришталю. Корона Реккесвінта - це широкий золотий обруч з двадцятьма двома підвісками з дорогоцінних каменів і золотих букв, які складають фразу - (R)ECCESVINTUVS REX DEFERET, тобто Дар короля Реккесвінта. Корона підвішена на чотирьох золотих ланцюгах, скріплених зверху замком у формі стилізованої квітки. З центру кріплення спускається довгий ланцюг, що закінчується масивним золотим хрестом, прикрашеним перлами і сапфірами.

Мистецтво каролінгів

      Варварські державні утворення Раннього Середньовіччя були дуже нестабільні. Вони виникали, ділилися між спадкоємцями, зникали під ударами завойовників. З IX століття на території континентальної Європи здійснюються спроби відтворити Римську імперію. У 800 році король франків Карл Великий (768-814), підпорядкувавши лангобардів, саксонців і баварців, починає іменуватися імператором Західної Імперії. 

    На відміну від більшості пам'ятників VI-VIII століть, твори каролінгського мистецтва відзначені сильним впливом античності. Орієнтація на античність характерна риса не тільки мистецтва, а й державного устрою, законодавства, філософії, науки і літератури Каролінгської імперії. І це не дивно. Адже сама ідея проголошення імперії була народжена ще довго жили в середні століття спогадами про колишню славу і могутність Стародавнього Риму. Зближення каролінгської культури з античною дало деяким історикам привід називати цей період "каролінгським відродженням". Чималу роль в залученні франків до античної цивілізації зіграла проникнення їх в Італію, завоювання Равенни і походи на Рим. Про те, яке враження справило на завойовників давньоримське і ранньохристиянське зодчество говорять численні  наслідування в пам'ятниках в каролінгської  архітектури. Найбільш відомим прикладом подібного наслідування є капела в Аахені. 

Будівництво Аахенського собору розпочав 796-го року Карл Великий,  будував франкський зодчий Одон з Меца. У будівництві капели, можливо, брали участь як місцеві, франкські, так і східні майстри (візантійські, малоазійські або венеціанські). Капела має висоту 31 м, діаметр — 32 м, формою ж являє собою восьмигранний купол, оточений 16-гранною галереєю в два поверхи. Купол підтримується 8 стовпами; 8 арок верхнього обходу спираються на подвійні колони. Хори в готичному стилі були прибудовані в 1353—1414 роках. Більшість капел, що оточують восьмикутник, в готичному стилі.

    Фресковий живопис в дороманську епоху був добре розвинений, проте до наших днів пам'яток дійшло мало. Фрески церкви св. Іоанна в Мюстаїрі дають уявлення про розташування сюжетів: так, «Христос у славі» і «Вознесіння» містилися в апсиді; на стінах нефів - сцени зі Священного Писання, на західній стіні - «Страшний суд». Вплив піздньоантичної художньої культури видно в наявності фонів із зображенням класичної архітектури, в більш-менш правильних пропорціях фігур, в їх світлотіньовому моделюванні, в природності поз і русі. А експресивність і напруженість розповіді - це нові риси, властиві західноєвропейському Середньовіччя.

"Христос у славі" Монасир Св. Іоанна (Мюстаїр)

     Живопис в каролінгську епоху представляють також книжкові мініатюри. Мистецтво рукописної книги продовжувало розвиватися. При цьому в одних творах цього часу чітко видно вплив Візантії, в інших - присутній характерний «варварський» плетений орнамент. Мініатюри по стилю дуже різноманітні. Одні воскрешають давню грецьку традицію, з м'яким, живописно-пластичним трактуванням спокійних фігур - це і Аахенське Євангеліє Карла Великого, і Біблія Карла Лисого, на сторінках якої постають величні мужі в античних тогах. 

Коронаційний Євангелістарій.  Іоанн Богослов

Перша Біблія Карла Лисого

      Варварські державні утворення Раннього Середньовіччя були дуже нестабільні. Вони виникали, ділилися між спадкоємцями, зникали під ударами завойовників. У 843 році сини Карла здійснили Верденский розділ. Каролингская імперія була поділена ними на три частини: Королівство Карла Лисого (згодом на цих землях оформиться держава Франція), Імперія Лотаря (згодом - Італія) і Королівство Людвіга Німецького (згодом - Німеччина). 

Оттон II, робота Майстра Грегорі

    Після занепаду імперії Каролінгів, Священна Римська імперія буда відновлена під правлінням саксонської Оттонської династії. Звідси виникла відновлена віра у імперію та реформовану церкву, що створило період підвищеного культурного та мистецького запалу. У цій атмосфері були створені шедеври, які поєднали традиції, якими надихались оттонські майстри: Пізньої Античності, Каролінгів та Візантії. Збережені зразки оттонського мистецтва переважно релігійні, ілюміновані манускрипти та роботи по металу; вони переважно створювались у невеликій кількості центрів для невеликої кількості покровителів з імперського двора або вищих посад церкви. Стиль переважно помпезний та важкий, часто занадто, і початково менш витончений, ніж каролінзькі аналоги, з меншим прямим впливом візантійського мистецтва і меншим розумінням античних зразків, але бл. 1000 року у багатьох роботах виникає вражаюча експресивність та інтенсивність, коли «урочиста монументальність поєднується з яскравою направленістю всередину, неземною, пророцькою якістю з гострою увагою до дійсності, поверхневі патерни з плавних ліній і багатих яскравих кольорів з пристрасною емоційністю».

Оттон III або Генрих II, якого коронують святі, Бамберзький Апокаліпсис