Житлові інтер'єри та меблі бароко

 Житлові інтер'єри та меблі бароко

    Архітектори епохи бароко вирішували значні містобудівні завдання, планували ансамбль площ, парків, будували розкішні палаци, які повинні були символізувати владу абсолютного монарха, створювали грандіозні садово-паркові ансамблі.

    Головна особливість палацових інтер'єрів бароко, що за порівняно спокійними фасадами приховуються вражаюче пишні, розкішні інтер'єри.

    Палаци ніколи не розглядались як приміщення для приватного життя. Вони використовувались як "театри" для бенкетів, балів, прийомів. Як наслідок, перший і другий поверхи - пишно оздоблені, а верхні кімнати могли залишатися порожніми та, іноді, взагалі не використовувались.

    Просторова структура палаців базується на розмежуванні приміщень на: парадні, службові, житлові. Основу просторової композиції складає група приміщень розташованих по головній осі симетрії: ланцюжок приміщень, що розпочинається сходами, вестибюлем, далі йдуть парадні зали.

    В оформленні інтер'єрів багатих палаців почали широко застосовувати ліпнину, скульптуру, живопис, найбагатші оздоблювальні матеріали, аж до золота.

   В часи Людовика XIII суспільство почало стабілізуватися, тому почали приділяти увагу зручності власного житла. У великих провінційних містах численна аристократія підтримувала місцеву індустрію.

    З 1661 р. і до кінця століття Людовик XIV - абсолютний монарх, хоча час його правління - 1643-1715 рр. Він змусив субсидувати свій стиль у всіх

напрямках. Його стиль був швидко імітований усією Європою, змінивши італійські та іспанські впливи. В другій половині XVII ст. вся західна естетика інтер'єрів була французькою. Оздоблення парадних залів Версаля відрізнялася розкішшю і помпезністю. 

L'Histoire du Château de Versailles

Стіни, розбиті на окремі панно, були облицьовані мармуром, прикрашені колонами і пілястрами, між якими розташовувалися позолочені композиції, фризи, плафони, карнизи розписувалися кращими художниками країни. В Дзеркальній галереї були 

вставлені в стіни величезні дзеркала, що на ті часи було небаченою розкішшю, бо дзеркала коштували надзвичайно дорого. В покоях, необроблених мармуром, стіни обтягувалися дорогими тканинами, які змінювали в залежності від пори року: взимку - зеленим або темно-червоним оксамитом, влітку - парчею з золотим або срібним візерунком або багатобарвним шовком.

  

  Розкіш виявлялася і в тому, що часто меблі були зроблені зі срібла: в тронному залі, яким служив зал Аполлона, стояв срібний трон короля, в Дзеркальній галереї зі срібла були столи, люстри, торшери, діжки для рослин, у багатьох залах стояли срібні табурети. На жаль, до нашого часу вони не дійшли. Нерозважлива політика Людовика XIV змусила його переплавити ці меблі на монети.

 Для меблів характерна архітектурна виразність (кручені колони, розірвані фронтони, архітектурний декор і т.д.), нестримна пишність, переважання криволінійних форм над прямолінійними. Широко застосовується лакування елементів. У різьблених і мозаїчних композиціях використовуються рослинні мотиви (в'юнкі стебла, вінки, гірлянди).

    Змінюється набір меблів. Замість скринь  з'явилися шафи і кабінети. Останні виготовлялися різних розмірів - від підлогових на ніжках до мініатюрних, як скриньки. Виробляються футляри для годинників, перші бюро, тобто письмові столи. Великою різноманітністю відрізняються також консолі (приставні столи), лави, столи, ліжка, крісла та інші меблі. Набувають скульптурність столи. 

У ліжок зникають високі колони, що підтримують балдахін. У виготовленні меблів широкого застосовується облицьовування. Декорування роблять  інкрустацією і накладними металевими деталями. Застосовують золото, срібло, мідь, мармур, кістку і інші матеріали. В епоху бароко з'являються гарнітури меблів, що складаються з декількох предметів, що гармоніюють за формою.

У палацових анфіладах і салонах важливе місце займав кабінет. У ранніх зразках його верхня частина забезпечена висувними ящиками і являє собою окремий віртуозно декорований обсяг.

    Сформувався цілий ряд нових форм меблів для сидіння - як правило, широких і величних. Найбільшого поширення набуло крісло з точеними ніжками.

Їх пишно орнаментували і з'єднували перекладинами або хрестовиною оригінальної форми, які зникли з появою волютообразних ніжок. Підлокітники робили вигнутими і оббивали, а спинка, також оббита (ритим кольоровим оксамитом, золотий парчі, вишивками і шпалерами), розширювалася і завершувалася в вигляді півкола. Такі предмети входили в вітальні гарнітури м'яких меблів, які складалися зі стільців, крісел, табуретів, диванів і створювалися на єдиної конструктивної і художньої основі.

Одним з головних атрибутів палацового оздоблення стає парадна спальня з розкішним ліжком, навколо якої розігрується ранкова церемонія вставання. При цьому ліжко зберігала замкнуту прямокутну форму і пишно декорувалася колонами і балдахіном з завісами з дорогих нарядних тканин і плюмажами зі страусового пір'я.

    Один з найзнаменитіших французьких майстрів меблів - Анрі Шарль Буль (Andre-Charles Boulle). За життя не був знаменитістю, залишаючись авторитетною фігурою лише у вузькому колі майстрів прикладного мистецтва і архітектури, які працювали на потреби королівського двору. Коли він жив, імена творців шедеврів прикладного - а значить "низького" - мистецтва залишалися ще не затребуваними суспільством, але епоха їх безвісті вже підходила до кінця, і в цьому далеко не останню роль випало зіграти самому А.-Ш. Булю. 

    Андре Шарль Буль - народився 11 листопада 1642 році у Франції в сім`ї столяра Jean Boulle (справжнє ім`я Johan Bolt). Спочатку сім`я жила в Голландії. Його батько в 1653 році відкрив свій магазин. Природа наділила Андре Шарля багатьма талантами - він і архітектор, і живописець, і майстер художніх меблів, і художник, і гравер. Шарль Буль, найімовірніше, спочатку був відомий як живописець, на що вказують нечисленні збережені записи про нього - перший платіж з королівської скарбниці датується 1669 роком.

У 1672 році він був представлений королю Франції Людовику XIV як найбільш майстерний столяр Парижа, проте в патенті Буль був записаний як позолотник і виробник маркетрі, крім того, він отримав додаткові переваги свободи від торгових гільдій. Пізніше був призначений керувати Королівською меблевою мануфактурою. Під його керівництвом королівська майстерня до 1678 році була розширена в кілька разів. У 1732 році Шарль Буль помер, сповнений заслуженої слави, багатьох послідовників  свого стилю, довгих років життя та невичерпних боргів, залишивши після себе чотирьох синів, троє з яких також померли в боргах.

    Протягом багатьох років він працював у Версалі, де одними з найяскравіших його робіт були дзеркальні стіни, дерев`яні, мозаїчні підлоги, інкрустовані меблі в кабінеті дю-Дофін, який, на жаль, не зберігся в первісному вигляді, але ескізи Буля, за якими мебльовані інтер`єр збереглися і знаходяться в музеї Мистецтва.

    Незважаючи на повні цехи умілих майстрів і величезні гонорари і позики, які він отримував від клієнтів, Шарль постійно відчував нестачу в грошах, що виражалося в несвоєчасній оплаті майстрам, і навіть невиконання замовлень, за які клієнти внесли великі аванси.

    Вироби майстерні А.-Ш.Буля характеризують строгість і монументальність в поєднанні з пишністю і ошатністю, форми з вишуканістю декору різного кольору і фактури. Червоне, екзотичні рожеве і чорне дерево Буль з'єднував з масивними литими деталями з позолоченої бронзи. Пишно оформлені інтер'єри  Версаля, вимагали саме таких меблів: інші б загубилися на тлі насичених декором стін різнобарвного мармуру, мозаїк, дзеркал і монументальних позолочених торшерів і канделябрів. Буль замінив рельєфне різьблення декором, техніку якого він придумав сам, спираючись на традиції італійських майстрів XIV-XV століть. Вона представляла собою не просту інкрустацію, а поглиблену інтарсію - врізання одного матеріалу в інший. Майстер складав в один "пакет" контрастні за кольором і фактурою матеріали: червону мідь, жовту латунь, срібло або матове олово, темно-вишневий з розлученнями панцир черепахи, слонову кістку і сяючий перламутр. Потім він випилював за заздалегідь підготованими шаблонами малюнок, застосовуючи інверсію: він міняв місцями "першу фігуру" (première partie) і фон (contrapartie) одного і того ж малюнка, чергуючи світлі і темні тони. Інтарсію Буль доповнював гравіюванням з черню (ніелло). Для скульптурних деталей в майстерні Буля використовували мотиви каріатид, волют, пальмет.  Всі моделі він малював і ліпив сам. Майстерня Буля виробляла масивні шафи, кабінети, бюро, футляри великих підлогових годинників. Буль колекціонував орнаментальні малюнки і гравюри італійських, фламандських і французьких майстрів. Власні проекти він публікував в серії гравірованих альбомів.

Сучасний художник маркетрі Патрік Едвардс використовує традиційні інструменти та техніки для створення робіт, гідних великих художників минулого, таких як Андре-Шарль Буль.