ПроArt (історія образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва)

 Житловий інтер'єр та меблі Стародавнього Риму У Стародавньому Римі існувало два типи житла:             домус (лат. domus) - будинок-особняк одного роду;       інсула - багатоповерховий міський житловий будинок, де живе багато родин.           Домус       Міської особняк розвинувся з сільської садиби, яка об'єднувала під одним дахом безліч корисних приміщень. Ранні італійські особняки були прямокутними в плані будівлями з приміщеннями, згрупованими навколо атріуму з невеликим садком, званим hortus, в задній частині. Згодом, під впливом грецької архітектури утворився класичний давньоримський особняк. Внутрішній устрій помпеянських будинків (відомі за розкопками) і римських (відновлюються по т. Н. Капітолійського плану) демонструють подібні типові риси. Це була прямокутна споруда, яка складалася з двох частин: з однією групою приміщень - офіційною, що групувалися навколо атріуму, і друго...

 Житловий інтер'єр та меблі Стародавній Греції      Інтер'єр давньогрецького будинку відрізняли продуманість і простота композиції, людяність масштабів, вишукана делікатність форм і стриманість декоративного оздоблення. Почасти це пояснювалося тим, що багато часу греки приділяли суспільного життя, і будинок їм був потрібен для задоволення потреби в їжі, сні і відпочинку. Звідси скромне оздоблення приміщень і лаконічність простору.      Характерний елемент житлового будинку - розташований в центрі внутрішній дворик, в який виходили двері і вікна всіх приміщень. Зовнішні стіни будинку робили глухими. Саме у внутрішній дворик вів вхід в будинок з вулиці. Дворик мав з одного (завжди північній) або з двох, трьох і чотирьох сторін криті галереї-проходи, відокремлені від відкритої частини колонадою. Звідси його назва "перистиль", що означає двір, оточений критою колонадою. Це захищало приміщення влітку від палючих променів сонця, а взимку допомагало збирати ...

 ПОЛІССЯ. Народне вбрання Історико-етнографічна зона, яка в сучасних межах України охоплює північні райони Сумської; Чернігівської (Східне Полісся), Київської; Житомирської (Центральне Полісся), Рівненської, Волинської (3ахідне Полісся) областей. Північна межа проходить по кордону з Білоруссю та Росією, південна - по лінії Володимир-Во- линський, Луцьк, Рівне, Новоград-Волинський, Київ, Ніжин, уздовж річки Сейм до кордону України з Росією. Державні кордони розділили етнографічний регіон і частина його розташована в Білорусі й Росії. Комплекс вбрання на Поліссі вирізнявся своєрідним колоритом. У ньому переважав білий колір, що становить давню загальнослов'янську традицію. Проте, крім білого кольору, використовували, як і на решті території України, червоний, чорний і низку природних тонів льону та вовни. Чоловічий поліський стрій приваблює суворою красою, у ньому відсутні багатоколірність, декор виразний, але стриманий . У Чернігівському Поліссі полотняні білі сорочки вишивали на ...

 ПОДІЛЛЯ. Народне вбрання Цей етнографічний регіон обіймає територію сучасних областей Тернопільської, Хмельницької (без північних районів), Вінницької; частково Черкаської (Уманщину) й ті райони Чернівецької; які розташовані на межі з Тернопільщиною та Хмельниччиною.   На Поділлі чоловічий стрій складався з білої сорочки, білих, чорних або синіх штанів, чугаїни, опанчі, кожуха, конічної та високої циліндричної (на завісах) смушевої шапки, капелюха, чобіт. У Східному Поділлі сорочку з доморобного полотна, кроєну в перекидку з відкладним коміром, оздоблювали вишивкою на комірі, пазусі, нижній частині рукава, подолку. Часто застосовували вохристі нитки. Тунікоподібні сорочки з коміром-стійкою вишивали на комірі, пазусі, манжетах нитками червоного й чорного кольорів у вишивці домінував геометричний орнамент . У західному Поділлі сорочки були вишиті багатше, часто мали яскравий поліхромний декор, який закривав груди. Надзвичайно своерідне поясне вбрання у Західному Поділлі ( пі...

 ГУЦУЛЬЩИНА. Народне вбрання Охоплює гірські райони Івано-Франківської та Чернівецької областей та Рахівський район Закарпатської області. Історична доля Гуцульщини невіддільна від історіі всієї України, тісно злита з Галичиною. Гуцульський стрій вирізняється серед вбрання інших регіонів України ширшим використанням виробів зі шкіри, кольорового сукна і металевих прикрас. Чоловічий традиційний гуцульський стрій включав білу полотняну сорочку з розрізом спереду посередині, широкими зібраними біля зап'ястя рукавами й коміром- стійкою або виложистим. Шви сорочки, комір, манишку прикрашали різноманітною за орнаментом і кольором вишивкою.  Сорочку носили поверх штанів і підперізували широким шкіряним поясом-чересом . Черес, прикрашений металевими пластинками, капслями, інкрустацією, - одна з особливостей чоловічого гуцульського вбрання. До череса підвішували різні необхідні предмети: люльку, протичку для люльки, кресало, бганий (складений) ніж . Своєрідністю гуцульського вбранн...

 БУКОВИНА. Народне вбрання Історико-етнографічний регіон, що обіймає територію сучасної Чернівецької області. Це регіон, етнографічні особливості якого тісно пов’язані з географічним розташуванням пограниччя української землі.       Своєрідним вбранням вирізняються північні райони Буковини. Чоловічий буковинський стрій включав сорочку (без коміра) традиційного крою "в перекидку; штани-портяниці (гачі), хутряну безрукавку, довгополу манту, кожух, постоли, капелюх, солом'яний бриль, смушеву шапку ("кучму"), тканий широкий вовняний або шкіряний пояс, ткану торбину - дзьобанку. Повсякденну чоловічу сорочку декорували вздовж пазухи, а святкову - ще й внизу широких рукавів і нижньої частини виробу білими нитками. Буковинський стрій вирізняється подовженим нагрудним безрукавним одягом (цурканка й мунтян). Білу хутряну безрукавку - цурканку - оздоблювали на краях піл хутром тхора та аплікацією із сапяну. Мунтян мав широкий накладний декор у вигляді стрічки по краю піл і п...