Публікації

Слобожанщина. Традиційний народний костюм.

Зображення
          До історичної області, що має назву Слобожанщина, повністю чи частково належать території Харківської, Сумської, Луганської, Донецької областей, а також Білгородської, Воронезької, Курської.      Ці землі були заселені вільними козаками, яки отримували слободи. Історики стверджують, що вони були відносно заможними, тож тканину часто не ткали, а купували готову, фабричну. Однак натільні сорочки лишалися домотканими. Саме тому вважається, що на Слобожанщині традиція вишивки не така потужна, як у інших етнічних регіонах. Однак виокремилися свої традиції оздоблення одягу.           Жіночий одяг , в першу чергу, складався з додільної сорочки або сорочки «з підтичкою» (що складалася з двох частин), які шилися на Слобожанщини з добре вибіленого конопляного полотна. Іноді шили з льону доморобного або, пізніше, фабричного виробництва, з трьох пілок-полотнищ, що обумовлювалося шириною ткацького станку –  близько 50 см. Крій сорочок варіювався – вони могли бути «на кокетці» або кроїлис

КЕРАМІКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Зображення
                                           Кераміка Стародавньої Греції               (ХІ—ІІІ ст. до н.е.)                Серед численних творів мистецтва стародавньої Еллади, що збереглися до наших днів, важливе місце належить розписній кераміці, яка була найрозвинутішим видом декоративно-ужиткового мистецтва. Керамічний посуд був дуже поширеним у грецькому побуті й супроводжував людину протягом усього їі життя. Немовлят годували із гутт — маленьких посудинок з довгим вузеньким носиком. Перед весіллям молоді виконували ритуальне омовіння, виливаючи воду із лутрофори — глечика видовжених лропорцій з двома ручками. Переможця у спортивних змаганнях на честь богині Афіни нагороджували призом — панафінейською амфорою. Глечик — лекіф, наповнений оливковою олією, клали у поховання, над яким часто ставили пам'ятник — велику амфору із зображенням сцени оплакування покійника. Безліч інших посудин мали різноманітне побутове призначення і відповідні до нього форми. Серед найу

МИСТЕЦТВО ВИСОКОГО ВІДРОДЖЕННЯ

Зображення
  МИСТЕЦТВО ВИСОКОГО ВІДРОДЖЕННЯ Мистецтво Високого Відродження охоплює кінець 15 і перші три десятиліття 16 ст. Це “золотий вік” італійського мистецтва, тоді були створені шедеври титанів Відродження. В центрі їхнього мистецтва – образ ідеальної, прекрасної людини, досконалої фізично і духовно, яка сповнена життям, з величезною силою самоутвердження. Найважливішими вогнищами нового мистецтва, поряд з Флоренцією, стали Рим і Венеція.   Архітектура.  Центром культури стає Рим – резиденція пап.  В Римі проводяться величезні будівельні роботи. При папському дворі працю вали найвідоміші архітектори того часу: Браманте, Рафаель, Мікеланджело, Ан тоніо Сангалло та інші. В архітектурі цього часу риси і тенденції Відродження набувають закін чених форм. Створюються найдосконаліші центричні композиції. Остаточно  формується тип міського палаццо, яке в цей час набуває риси будівлі не тільки  приватної, а й громадської, і стає прототипом багатьох наступних громадських  будівель. Долається притаман